– Жінці спуску давати не можна! Як тільки один раз пропустиш чи даси слабину, все життя будеш у неї під підбором ходити. – Повчав Іван Федорович свого племінника, який хотів одружитися.

Інші чоловіки, які сиділи у залі теж підтримали:

— Жінку треба любити, квіти дарувати, але як щось не так, то можна й показати, хто в будинку хазяїн, – мовив дід Петро.

— І щоб не вешталася з чужими, особливо з чоловіками! – додав дід Максим.

Були й інші повчання від старших чоловіків, Андрій все слухав та робив свої висновки.

Відіграли гучне весілля, молоді стали жити разом. Тільки від тих повчань та переконань старший чоловік себе не відчував щасливим. Потроху він почав перевіряти свою дружину, підозрювати її в тому, чого не було та контролювати кожен її крок.

Олена спочатку не помічала його хвилювання. Їй було приємно, що чоловік цікавиться, як минув день, новими знайомствами та відносинами між колегами на роботі. Жінка все йому розповідала та нічого не приховувала.

Тільки чомусь чоловік вирішив, що у дружини хтось є. Він був чоловіком переконань. Коли він чогось хотів, то йшов до мети напролом, попри перешкоди. Чоловік був впевненим, що дружина йому зраджує. Ніякі запевнення, ніякі докази його не переконували. Він бачив суперників усюди, навіть сусіди та колеги дружини ставали приводами для його ревнощів.

Вона любила чоловіка, але його ревнощі перетворювали їхнє життя на пекло. Вона намагалася говорити з ним, просити, але все було марно. Він стояв на своєму, як скеля і ніщо не могло його переконати у зворотному.

Жінку це так обурювало. Постійний контроль телефонних дзвінків, стеження за нею на відстані та щоденні сцени ревнощів зводили її з розуму. Вона вирішила діяти кардинально та провчити свого чоловіка. Жінка звернулася за допомогою до свого двоюрідного брата, Миколи. Він працював у театрі, тому мав зрозуміти сестру та гарно зіграти свою роль.

Той вислухав розповідь сестри й посміхнувся.

— Не хвилюйся, – сказав він, – я придумаю, як достукатися до його розуму.

Тоді жінка з братом вирішили влаштувати Андрію справжню комедію. Вона ретельно готувалася до зустрічі, нафарбувалася, вдягнула улюблені туфлі та сукню. На ревниві запитання чоловіка жінка спокійно відповіла, що у неї зустріч з дуже близькою людиною у парку.

Чоловік вирішив простежити за дружиною здалеку. Коли він побачив, як інший чоловік обіймає Олену, він сильно обурився. Зібравши всю свою мужність, чоловік підійшов до пари й почав кричати:

— Як ти могла?! Я знав, що в тебе хтось є. Тепер я правий. Оці обійми, теж мої вигадки?
Микола спокійно подивився на нього та сказав:

— Вибач, друже, але ти помилився. Я просто зустрічаюся зі своєю сестрою. Потім він підморгнув Олені.

Андрій стояв як вкопаний, не знаючи, що й думати. Він почав сумніватися навіть у власних очах. Олена та Микола ще довго сміялись. Але чоловік так і не зробив висновків. Вдома таку сварку вчинив дружині, що чули люди з усього будинку.

Через кілька днів чоловік заспокоївся. Але коли дружина йому сказала, що переїжджає до своїх батьків, все знов повторилося. Він стільки всього вилив на Олену, потім просив вибачення та вмовляв залишитись. Жінка була непохитною. Вона твердо вирішила, що краще їм роз’їхатись та заспокоїтись. Потім будуть вирішувати, що робити далі.