– Сергію, то коли ми підемо купувати новий холодильник? – питаю я у чоловіка, а він мовчить.

Ще влітку ми вирішили, що купимо холодильник, бо той, що у нас є, вже давно пора змінити, він мені разом з квартирою від бабусі у спадок дістався.

Можна сказати, що Сергій прийшов до мене на все готове. Ми з ним одружилися більше року тому. Я свого чоловіка люблю, але визнаю, що йому пощастило, бо завдяки моїй бабусі у нас була і квартира, і все в квартирі. Щоправда, все було не нове, тому ми розуміли, що з часом ми маємо поступово і всю техніку змінити, і ремонт зробити.

Вирішили ми починати з холодильника, Сергій сам запропонував відкладати по можливості щомісяця по кілька тисяч гривень, щоб потім не влазити в кредити. Так виглядало, що до Нового року ми мали б назбирати необхідну суму.

У грудні почалися знижки, і я вирішила, що час вже думати про покупку. Але я дуже здивувалася, коли не знайшла грошей у нашому сховку. Але я припустила, що чоловік просто ці гроші кудись переклав.

Та коли я заговорила про них, і про те, що час купувати холодильник, Сергій дещо знітився і навіть пробував змінити тему, тоді я і зрозуміла, що тут щось не так, та я і подумати не могла, що насправді сталося.

Справа в тому, що я перестала ходити в гості до свекрухи. Одного разу мені вистачило, щоб зрозуміти, що краще не треба цього робити. Чоловік нехай ходить – це його мама, а я вирішила для себе, що і до неї ходити не буду, і до себе кликати теж.

Як ми тільки одружилися, Тамара Вікторівна почала частенько до мене заходити і дозволяти собі зайве, вона давала мені поради, які у неї я не просила. Ні, якби це було щось цінне, я би ще й подякувала, але вона говорила банальні речі, типу того, скільки разів на тиждень я маю мити підлогу і як прасувати постільну білизну.

Я своїй мамі навіть не дозволяю так зі мною говорити, тож і свекруху я теж швидко поставила на місце. Тамара Вікторівна не приховувала з самого початку, що я їй не подобаюся, бо вона вважала себе аристократкою, яка народилася і виросла в місті, а я типу вилізла з села і не маю жодних правильних манер.

Свекруха навіть з своїми тапочками до мене приходила, казала що це спеціальні ортопедичні, та насправді вона таким чином показувала, що в мене підлога не достатньо чиста.

До себе свекруха мене не запрошувала ніколи. Я знала, що вона сама живе у трикімнатній квартирі. Якщо ми щось і святкували, то лише в кафе чи ресторані.

Але нещодавно у свекрухи був день народження, і вона вирішила запросити нас і кількох найближчих подруг до себе додому. Мене вона попросила прийти швидше і допомогти їй із приготуванням страв.

І яким же було моє здивування, коли я побачила у своєї ідеальної свекрухи брудний посуд. В квартирі загалом було чисто і прибрано, і навіть той святковий посуд, який вона витягла з серванту для гостей, теж був чистим, от тільки той посуд, яким вона сама користується, і в якому я мала готувати, виявився брудним – виделки і ложки жирні, на тарілках залишки їжі, у горнятках – темні ободки від чаю і кави.

Мені самій стало неприємно, і я не сказавши ні слова, просто стала перемивати ще раз весь посуд. На це на кухню зайшла свекруха і їй не сподобалося те, що вона побачила. Настрій у неї зіпсувався, вона вже не говорила до мене, а воркала.

Я вирішила, що за таких обставин нема сенсу залишатися на святкуванні, тому доробила все, що треба було, сказала, що я погано себе почуваю, викликала таксі і поїхала додому.

Чоловік залишився. А коли Сергій повернувся додому, то став мене картати, що я дуже неправильно вчинила, і образила його маму. Він став наполягати, щоб я попросила у неї вибачення, але я не розуміла за що? За те, що я помила їй посуд?

Винуватою я себе не почувала, тому вирішила, що нам з свекрухою просто не варто більше зустрічатися. Я вважала це питання закритим.

Але мій чоловік не міг так просто все забути, вірніше, його мама не давала забути. Свекруха сказала, що пробачить мене, якщо ми їй подаруємо посудомийку. І мій чоловік, не порадившись зі мною, купив мамі машинку для миття посуду за ті гроші, які ми збирали на холодильник.

Вчинок чоловіка мені дуже не сподобався, я навіть не можу підібрати слів, щоб описати все, що я відчуваю.

Порадьте, що мені тепер робити? Як повернути свої гроші? І як провчити чоловіка, щоб у нього більше не виникало бажання це робити?