Майже цілий рік Галина зносила приниження через пригоди свого чоловіка. У глибині душі вона сподівалася, що Олег виправиться. Але раз за разом знаходила на його сорочках сліди помади, вловлювала запах чужих парфумів і знаходила коштовні подарунки, які не призначалися їй.

Не раз замислювалася про розлучення, поділ майна, переїзд… Але кожного разу зупинялася через страх, що донька виросте без батька. Вона створила для себе особливе правило — терпіти заради Олі. Вночі вона плакала, пила заспокійливі, а думка про похід до психолога лякала її: як можна відкрити душу чужій людині? Зрештою, вона звернулася за порадою до своєї матері.

– Ти хочеш залишити доньку без тата? Подумай про Олю! – дорікала мама. – Залишиш її без дитинства, вона тебе за це зненавидить! Олег приносить гроші? То жити є за що! Затям собі: терпи заради дитини!

Олег тим часом не соромився повертатися додому пізно вночі напідпитку. Він міг зникнути на цілий день, і його не цікавили ні дзвінки Галини, ні успіхи доньки. Навіть на день народження Олі він не знайшов часу.

Нарешті вона наважилася поговорити з ним, але Олег випередив її.

– Ти куди від мене дінешся? Ти себе бачила в дзеркалі? Поправилася, ходиш у сірих кофтах, а Каріна — зовсім інша справа. Гарна, стильна, завжди доглянута. З нею приємно навіть просто стояти поряд.

Галина хотіла кричати, плакати, але просто мовчки пішла до кімнати. Олег продовжував розмовляти по телефону, називаючи когось “кицею” і “коханою”. Через кілька хвилин він грюкнув дверима й пішов.

Галина згадала своє дитинство: тато також кричав на маму й зникав на ночі. Одного разу, коли їй було 15, вона побачила його з іншою жінкою. Той вечір закінчився сваркою вдома. Її мама терпіла це мовчки. Але Галя вирішила, що терпіти не буде.

Витерши сльози, вона дістала валізу і почала збирати речі.

– Доню, вставай, ми їдемо, – сказала вона Олі.

– Куди?

– У нас починається нове життя.

Так вони виїхали до бабусі. Мама докоряла Галині, що вона зробила величезну помилку. Але жінка знала, що чинить правильно. Вона вирішила: перед Новим роком розпочне нову сторінку свого життя.

Олег місяць не подавав про себе звістки. На свято Миколая доньці навіть подарунка не передав.

– Коли ти скажеш Олі правду? Вона виросте без батька, це неправильно, – дорікала мама.

– Не знаю. Але я вже подала на розлучення.

У день суду Галина зустріла Олега. Він змінився: змарнів, обличчя заросло, погляд був порожнім.

– Дай мені ще один шанс! Я виправлюся, – благав він.

Але жінка залишилася непохитною.

– Навіщо тобі шанс? У тебе ж є Каріна! Живи з нею. А до доньки можеш приходити, але вона скоро сама зрозуміє, хто ти.

Пройшло п’ять років. Галина влаштувалася на гарну роботу, назбирала на квартиру, а її донька виросла справжньою красунею. На роботі Галина зустріла Костика, який став чудовим чоловіком і турботливим вітчимом для Олі.

Одного разу Оля поверталася додому й побачила біля супермаркету чоловіка, що просив милостиню. Це був Олег. Вона підійшла і мовчки кинула йому 10 гривень у шапку.

Доля покарала його? А що б ви зробили на місці Галини?