Взяв я за дружину собі юну валькірію з Гуцульщини: пронизливий погляд, осина талія, коса – в руку завтовшки, до пояса. У них там усі такі.

Втекли ми за кордон, працювали світу Божого не бачили кілька, років, купили будинок у кредит. Новосілля грандіозне влаштували.

Родичі наші всі численні зібрали нам подарунки до новосілля – гламурні вазочки, дизайнерські лампочки, срібло столове і тому подібні милі речі.

Тільки тесть подарував електричну машинку для прочищення труб, із валізою насадок. Ну, ми з Алевтинкою посміхалися з ввічливості, але довелося брати цей “дорогоцінний” подарунок.

Минуло п’ять років. У нашому домі весь час гості: то свекруха, то теща, то сестри-племінниці – і це все цілий рік по колу.

Так от. Дорогий тесть, мій, любий мій таточку! Ви все знали. Ви знали про нашу недолугу сантехніку, різнодіаметрові коліна, 10-метрові горизонтальні фанухи і Т-конектори в найбільших несподіваних місцях!

Подарункові кошики

Ви знали, що в нашій країні сантехніки деруть космічні гроші, але при цьому роблять собі на вигоду, а не клієнтам.

Ви прожили із цими трьома жінками 40 років у радянські часи, коли жодних машинок для прочистки каналізації не було близько.

Тепер, раз на півроку витягаючи з кожної мийки та кожної ванни по гриві, я хочу сказати: Олександре Григоровичу, Ваш подарунок виявився найціннішим і найкориснішим. Велике Вам і щире чоловіче Дякую!