Артур не міг вирішити, як повідомити дружині, що його знову попросила допомогти подруга Христини – Міла. Коли чоловік почав збиратися, Христина запитала, куди він іде, але Артур не знайшов, що відповісти. Проте дружина швидко здогадалася сама і, зрозуміло, залишилася незадоволеною. Чоловік намагався пояснити, що Міла опинилася у складній ситуації, адже залишилася без підтримки.

Артур і Христина прожили разом 12 років. У їхньому шлюбі народилося двоє дітей, і життя було досить комфортним: вони придбали квартиру в престижному районі, збудували будинок за містом, кожен мав свій автомобіль, а також налагоджений бізнес.

Міла часто бувала в них у гостях і завжди захоплювалася їхнім благополуччям:
— Ох, як же у вас тут чудово!

Колись вони дружили сім’ями, але три роки тому чоловік Міли покинув її, і вона залишилася одна. Після цього Міла почала частіше відвідувати Христину й навіть нахвалювати її чоловіка.

Христина намагалася пояснити подрузі, що Артур не такий бездоганний, як здається на перший погляд:

— Удома він зовсім інший – буває важко терпіти його витівки.

Але Міла не вірила, вважаючи, що Христина перебільшує.

Так сталося, що Артур якось допоміг Мілі з домашніми справами. З того часу вона почала постійно звертатися до нього по допомогу, ніби до “чоловіка на годину”.

Проте все змінилося одного дня, коли Христина вирішила взяти вихідний і трохи розважитися. Вона зателефонувала Мілі, щоб запросити її разом провести час, але подруга відмовилася, сказавши, що занедужала.

Христина запропонувала приїхати й підтримати її, але Міла категорично відмовилася. Тоді Христина вирішила зробити сюрприз і без попередження прийшла до квартири подруги.

Стоячи на порозі, вона уявляла, як подруга зрадіє її приходу. Але, відкривши двері й побачивши Христину, Міла помітно змінилася в обличчі, і було зрозуміло, що її прихід не викликає радості.

І тут, як у драматичних серіалах, із квартири донісся знайомий чоловічий голос. Христина увійшла без запрошення й побачила в кімнаті свого чоловіка. Артур запитав, що вона тут робить.

— Принесла вам булочки до кави! – зіронізувала Христина, кидаючи їх прямо в обличчя чоловіка.

Того ж дня вона повернулася додому, зібрала всі речі Артура й відправила їх за адресою подруги. Спочатку Христині було важко, але робота допомогла відволіктися й пережити це.

Минув рік. Одного дня, коли Христина була вдома, у двері пролунав дзвінок. Відчинивши, вона побачила Мілу. Вона дуже змінилася й виглядала зовсім не такою, як раніше.

Міла попросила дозволу увійти, і Христина, хоч і неохоче, але пропустила її до квартири. Як тільки подруга переступила поріг, то впала на коліна й почала благати Христину забрати Артура назад.

— Я більше не можу! Він мене замучив! Постійно свариться, каже, що я все роблю не так, і щодня порівнює мене з тобою. Я не витримую цього, – плакала Міла.

Христина спокійно вислухала подругу й відповіла:
— А я ж попереджала тебе, що Артур далеко не ідеальний.

Але тоді Міла не зважала на ці слова, бачачи лише зовнішню картинку їхнього життя. Вона навіть не замислювалася, якого терпіння й зусиль коштувало Христині утримувати сімейний затишок.

Шановні читачі, як ви вважаєте, чи справедливо все закінчилося для кожної з героїнь цієї історії? Напишіть свою думку в коментарях!