– Зачекай, синку, ти хочеш мені сказати, що квартиру ви на сваху перепишете? – нічого не розуміючи, перепитала я.

– Саме так. Квартиру оформляємо на тещу, – спокійно уточнив син.

– Це ти сам придумав? – питаю.

– Марина, взагалі-то. Але я з нею згідний.

Я навіть не знала, що маю відповісти своєму “розумному” синочку. Він собі вирішив квартирами розкидатися, ще й запевняє мене, що це правильний крок.

Я впевнена, що тут вся справа в Маринці, моїй невістці. Вона дуже хвилюється, щоб у випадку чого не ділитися майном з дітьми Вадима від першого шлюбу, тому наполягає, щоб все їхнє спільне майно було записане на її маму.

Для мене це дикість. До чого тут сваха? Я пробувала пояснити це сину, але до нього не доходить. Дійде, напевно, коли його кохана дружина з ним розлучиться і без нічого залишить, але то вже пізно буде.

Наш з чоловіком єдиний син Вадим одружився в 19 років із своєю однокласницею. Ми були проти, бо вважали, що це занадто рано, та син нас слухати не став.

Самі розумієте, що якби не ми, то вони б далеко не заїхали – житла нема, грошей нема, роботи нема, зате є любов.

Я просто не уявляла, як вони житимуть, але всупереч усім моїм побоюванням їхні справи почали налагоджуватися потихеньку.

Майже відразу після весілля сват забрав свою маму до себе, а квартиру бабусі віддали молодятам. І таким чином житлове питання було закрите.

З грошима теж почало налагоджуватися. Син університет залишив і на роботу пішов, закінчив перед тим якісь курси. Став дуже навіть непогано заробляти.

Тут невістка оголосила, що чекає дитину. Ми всі стали дружно допомагати, коли народився малюк. Найбільші витрати, типу коляски, колиски, ми взяли на себе, та й по дрібницях також не переставали допомагати.

Через 2 роки ще один внук народився. Але то вже стало легше, бо з першої дитини багато чоло залишилося і не треба було вже так сильно витрачатися.

Коли діти трошки підросли, все більш-менш налагодилося, і я сподівалася, що все буде добре, так син заявив, що йде з сім’ї.

В один прекрасний день просто переїхав до нас з речами і все. Без пояснень.

Та пояснення знайшлося. Це Марина, в яку закохався син. Заради неї він вирішив піти з сім’ї.

Ми з чоловіком просили його не робити такого необачного вчинку, але він нас не слухав. Хоча, якщо чесно, я сина розуміла, занадто рано він одружився, життя ще не бачив, от зараз і наздоганяє.

Розписався він з Мариною, пішли на знімну квартиру. Там народилося двоє їхніх спільних дітей. Але весь цей час Вадим багато працював і гроші відкладав на житло.

І коли назбирав необхідну суму, то за наполяганням його дружини квартиру оформив на її маму. Це щоб нічого не дісталося його дітям від першого шлюбу.

Як невістка йому могла так замилити очі, мені не зрозуміло. Вадим завжди вирізнявся раціональним мисленням, а тут наче у нього розум відібрало.

Тільки я це пережила, так нова пригода сталася. Особисто мені від тітки перейшла у спадок її дача. Місце хороше, є гарна земельна ділянка, поряд ліс і річка, але от сам будинок в дуже поганому стані.

Ми з чоловіком ще не вирішили – робити там ремонт чи залишати все як є. Але тут син з невісткою до нас в гості напросилися.

– Як щодо дачі? Навіщо вона вам? Нам її віддайте, – сама почала цю розмову Марина.

– Ти напевно хочеш, щоб ми свою дачу на твою маму переписали? – піджартувала я.

– Звичайно. Тільки так. Я не хочу, щоб наше майно дітям Вадима від першого шлюбу перейшло, і це справедливо, – абсолютно серйозно відповідає невістка.

– Я тебе почула, Марино, от тільки я ще не зовсім з розуму зійшла, щоб свою власність на сваху переписувати, – кажу.

– Не на сваху, а на своїх онуків – мама ж все нашим дітям залишить, – запевнила мене невістка.

Хоч я і була зла на неї, але ідею про внуків вона гарну підкинула: дачу нашу я на своїх онуків запишу – на дітей сина від першого шлюбу. А вони собі нехай своїх дітей забезпечують. І хоч це також мої рідні онуки, та тих мені чомусь більше шкода.

Я взагалі не розумію, чим мій син думає. Ну як все на тещу оформляти? А якщо Марина з ним захоче розлучитися, що він отримає? Аж страшно подумати. Та переконати Вадима в тому, що він не правий, я не можу.

А яка ваша думка? Я правильно зроблю?