Я часто забираю у свекрухи з села всю консервацію – помідори, огірки, компот та варення. Але додому вони не встигають доїхати, я по дорозі все викидаю в смітники. Через пару тижнів купую в супермаркеті нові банки та передаю свекрусі назад в село. Думаєте, я така невдячна та погана невістка яка не цінує такої допомоги? Ні, ні, ні і ще раз ні. Діло в іншому.
Закрутки – це чудова альтернатива свіжим овочам у холодну пору року. Багато людей з нетерпінням чекають, коли родичі передадуть їм кілька баночок маринованих огірків та помідорів. Проте у моєї подруги абсолютно протилежна ситуація. Вона буквально не знає, куди дівати консервацію. Це все ускладнюється напруженими відносинами зі свекрухою…
Домашня консервація
“Кожного літа мені доводиться викидати по 50 банок закруток, які передає нам матір чоловіка. Раніше я виливала вміст слоїків, мила їх і повертала свекрусі. Однак тепер я не витрачаю на це свій час і просто купую нові банки, а старі відправляю на смітник.
Мені не хочеться ображати матір чоловіка, тому я з вдячністю приймаю її гостинці, а потім позбуваюся їх.
Річ в тому, що жінка цілу весну та літо проводить на дачі. Воно й не дивно, що у неї великі запаси консервації, адже там більше немає чим зайнятися. Спочатку вони зі свекром вирощують овочі та фрукти, потім усе розподіляють по банках і телефонують до свого сина, який везе закрутки в наш дім.
Я вже одного разу казала, що у нас ніхто не любить консервацію. Дітям вона не смакує, а я також віддаю перевагу свіжим продуктам. Проте свекри ніби не чують мене й продовжують передавати гостинці.
Бувало й таке, що свекруха сама привозила електричкою усі банки. Після однієї з таких поїздок у неї з’явилися проблеми зі спиною, адже тягати за собою з сорок кілограмів – не легке завдання.
Цього року закруток було так багато, що місця на лоджії абсолютно не залишилося. Я пропонувала друзям та колегам забрати трохи консервації собі, але вона нікому не потрібна.
Мені шкода сил та часу, які Євгенія Павлівна даремно витрачає на нас, але що мені залишається робити? Якщо я спробую повернути повні банки, то мені цього ніколи не пробачать. Доводиться обманювати…”
Звичайна розмова змогла б прояснити ситуацію, але хіба комусь хочеться знецінювати чужі старання?
Чи правильне рішення прийняла невістка? Як би ви вчинили на її місці?
Vasylyna