Давно я дома не була, навіть на свята поїхала з друзями в гори. І от нарешті дісталася рідної хати. Мама з татом живуть на околиці в невеличкій квартирі. Для мене це завжди найзатишніше місце у світі.

Моя мама неймовірна людина. Якось я замислилась, чому за все життя я не пам’ятаю, щоб мама хворіла. Вона завжди дієвою була. Не можу навіть згадати, щоб у ліжку лежала і серіали дивилась. Я вважала, що ненька знає якийсь секрет, рецепт чи фізичні вправи, котрі допомагають залишатись здоровою та міцною.

А оскільки останнім часом я увесь час почуваюсь стомленою і слабкою, вирішила поспостерігати за мамою. І ось, вечір, рідненька прийшла з роботи, принесла дві торби продуктів і відразу заходилась готувати вечерю. А це не просто макарони з підливою. Повноцінна страва, салат, десерт. Накрила на стіл і покликала нас. Доки ми їли, вона майже не присідала. Лиш бігала туди-сюди: то сметану принесла, то огірочки мариновані.

Потім усі пішли відпочивати, дивитись телевізор. Мама пішла прибирати на кухні, мити посуд. Потім взялась мити підлогу. Тут з дивану обізвався татко:

– Та сядь вже, новини подивись!

– Зараз, хвилинку!

Та хвилинка тривала дві годинки. Ненька почала збирати усі речі, які були розкидані по квартирі. Тоді зняла з балкона випраний одяг й вирішила його поскладати. А коли батько вже хропів на дивані, мама взялася готувати на ранок йому костюм і перекус. Спати рідна пішла о першій годині ночі. Я не витримала й спитала:

– Чому ти зовсім не відпочиваєш? Невже не стомлюєшся?

– Звісно, стомлююсь. Але я нічого не встигаю.

– Але ти міцна, бо ж ніколи не хворієш.

– Дорогесенька, я просто не маю права хворіти! Не дозволяю собі цю розкіш.

Після цієї розмови я довго думала. Усі кажуть, що жінки витриваліші, довше живуть, а вони просто не можуть померти раніше. У них же так багато справ.

Та чи правильно це? Не впевнена, що хочу так жити. 

Чи повинна жінка увесь час бігати без можливості присісти? Як гадаєте?

IrynaS