Кожен її візит приносив нові конфлікти, які поступово руйнували затишок в оселі. Я намагалась знайти компроміси й догодити свекрусі, але це було чимось неможливим.

Після Дня народження свекра, я почала сваритись з чоловіком через його матір. Не знала, що пішло не так, а справа була у свекрусі.

Коли свекру виповнилось 60 років, ми приїхали у кафе як гості. Було чимало людей з його роботи, родичів та якихось друзів, яких я раніше ніколи не бачила. Все минуло ніби добре: великий торт, багато побажань та подарунків… Ми пішли з Дня народження трохи раніше. Поспішали додому, поки моя мама гляділа Софійку, нашу дворічну донечку. Потім почалось непередбачуване.

Свекруха кілька разів на день дзвонила сину та наговорювала на мене. Приходила до нас додому без попередження, говорила що до онучки. А сама так дивно себе поводила, ніби щось шукала. Потроху вона почала мене ображати, що я не гарна господиня, а потім звинувачувати у невірності.

Я довго не розуміла, що відбувається. Кожен її візит приносив нові конфлікти, які поступово руйнували затишок в оселі. Я намагалась знайти компроміси й догодити свекрусі, але це було чимось неможливим. Якихось змін зі сторони чоловіка, я не спостерігала. Він показував, що слова його мами для нього нічого не значать і ставився до мене й до Софійки як завжди: з повагою та любов’ю.

Я хотіла розібратися у дивній поведінці свекрухи. Зібралась та поїхала до них додому. Її тоді я не застала, проте двері відчинив свекор. Він радо привітав мене, пригостив своїм фірмовим чаєм і як тільки ми сіли за стіл, додому повернулася свекруха. Вона налетіла на мене зі словами:

— Тобі що, сина мого замало, так ти й чоловіка хочеш забрати? Знаю, у тебе з ним стосунки.

— Що Ви таке кажете, мамо? – Здивувалась я. – Мені крім Вадима, чоловіка, нікого не потрібно!

Свекруха була нестримною:

— Кажеш не потрібно, а сама сюди приїхала чого?

— Мамо, присядьмо й поговоримо. Я вас дуже прошу. – Намагалась я тримати себе у руках.

Але жінка розійшлася не на жарт. Вона почала говорити мені багато образливих слів. А я сиділа та мовчала. Все чекала, поки вона заспокоїться. Але цього не сталось. Свекор приніс мені куртку й сказав, що проведе. Коли ми вийшли за поріг квартири й попрощалися, він зупинив мене й розповів, що у стосунках між мною та свекрухою він сам винен. Він пояснив коротко та змістовно:

— Ми ж усі дорослі люди. Жінка моя дізналась, що у мене був роман, а з ким вона не знає. От і підозрює всіх підряд. Я через неї не можу бачити Софійку, щоб зайвий раз у вас вдома не бути. Щоб вона на тебе не думала. З дівчиною тією ми розстались і вона виїхала за кордон. А моя ось досі, не може пробачити мені зраду. Всіх підозрює. Ось і День народження влаштувала, щоб подивитись, з ким я їй зраджував. Але у неї нічого не вийшло. Вона і сердиться.

Мені так неприємно стало. Відчула, ніби влізла у чужу сім’ю у пошуках свого виправдання. Я пообіцяла свекру, що ми приїдемо з Софійкою на вихідних і мені вже байдуже, що про мене подумає чи наговорить свекруха. Сподіваюсь, що її незабаром відпусте.