Я лиш швиденько приготую вечерю, ви ж маєте нормально поїсти! – Щойно увійшла, свекруха відразу побігла на кухню
Я лиш швиденько приготую вечерю, ви ж маєте нормально поїсти! – Щойно увійшла, свекруха відразу побігла на кухню
Ми домовились з чоловіком, що замовимо страви з ресторану. Він був зовсім не проти, адже я нещодавно дізналась, що вагітна. Про це ми нікому не розповідали, термін малий, вирішили зачекати.
І ось ми саме знайшли якийсь фільм, як раптом у двері постукали. Я не чекала гостей і страшенно здивувалась. Відчинила й не повірила побаченому – переді мною стояли свекри з торбами.
– Ми до вас в гості!
– Оце так сюрприз! Чого ж не попередили.
– Хотіли здивувати. Ви ж на свята не приїхали до нас, схотіли з молоддю гуляти.
Я не мала коли й слово вставити. Ганна Миколаївнавже розкладала на кухні продукти.
– Божечки, а що б ви їли? Холодильник геть порожній!
– Ми мали замовити!
– Хто ж таке їсть! Невже геть не вмієш готувати. Нічого, навчишся!
Вона взялася готувати і вже за пів години накрила стіл.
– Дивись, синку, все твоє улюблене! Не знаю, як ти тут виживаєш! Вже зовсім схуд!Увесь час вона примовляла, що мені варто змінити своє ставлення до господарювання. Я все сподівалась, що вони зберуться і поїдуть додому. Та раптом свекор сказав:
Так вже пізно, ми залишимось!
Я усім своїм поглядом натякала чоловікові, що він мусить їх випхати з хати.
– Люба, це ж моя сім’я!
Вони залишилися. А зранку свекруха вже готувала сніданок. До кінця відпустки залишалось три дні. Я розуміла, що відпочити вже не вдасться.
– Синку, що тобі на вечерю приготувати. Хочеш голубці – певно тисячу років не їв. Жінка ж не готує.
– О, голубці – це моя мрія!
Я штовхала чоловіка під столом, а він лише знизував плечима. На вечір ми сиділи й їли голубці. Свекруха все попереставляла на кухні, а мені кортіло втекти з власної квартири. Я написала все подрузі і вона покликала до себе.
– Куди це ти так пізно?
– Я повернусь додому, коли ви поїдете. Мені до виходу на роботу треба відпочити.
Образилась свекруха страшно. Вже за пів години подзвонив чоловік і сказав, що його батьки поїхали. Я повернулась, та він не хотів зі мною говорити.
– Ти страшенно образила мою маму! Мусиш перепросити!
І ось ми майже не спілкуємось. Він чекає, коли я поговорю зі свекрухою. А я не збираюсь. Мені не подобається, як він тоді повівся і те, що не підтримав мене. От скажіть, а ви що б на моєму місці робили?
💕 Інколи життя ставить нас перед важкими виборами…