А зовиця так образилася, що взяла та й намовила сина проти мене! Не думала, що ось так відсвяткую свої 60 років. Замість сліз щастя я плакала від горя та образи.

У мене є син Сашко – єдина дитина. Живемо в одному районі, молодята спеціально поруч квартиру обирали, аби було близько. Після весілля невістка Катя одразу завагітніла, тому все робили поспіхом. Взяли кредит, свати допомогли, я дала 10 тисяч доларів.

Працюю поки на пекарні, зарплата невеличка, тому живу скромно. А ще як народився онук Михасик, то часто приводили малюка до мене няньчитися. Бо невістка лиш рік в декреті просиділа, а потім вийшла на роботу – треба ж кредит за квартиру віддавати.

І я вдень його брала додому, бо потім виходила на нічні зміни. Або ж навпаки – після роботи кулею летіла, аби Михася забрати.

Не скажу, що Михасик поганий чи невихований онук. Просто дуже непосидючий та активний. Постійно бігає, галасує. І видно, що невістка йому все дозволяє:

– Михась! Не можна м’ячем гратися вдома!

– Можна, мені мама дозволяє!

Взяв та й на зло кинув м’яча в стінку та розбив скло в серванті. Невістка лиш посміялася “ну це дитина”. За скло до речі, я сама потім платила.

Мій кіт вже боїться так малого, що ховається у шафу чи під диван

Просила сина аби він трохи малого вгомонив або ж на якісь гуртки віддав.

– Мамо, нема на то грошей. Та і він дитина, хоче гратися.

17 вересня було Віри, Надії та любові. А я ж Віра, тому запросила гостей додому на іменини. Покликала сестру з чоловіком з села, сусіди прийшли та звісно, син з невісткою. Я цілий день готувалася до свята, прибирала, спекла сама тортик та салати нарізала.

Попросила Катерину на годину раніше прийти, аби допомогла на стіл накрити. І от картина – заходжу на кухню, а Михась пальчиком тицяє в торт

Боже, дитино, що ти робиш!

– Малюнок!

– Ну як я це гостям маю подати до столу

– А ми на це місце свічки поставимо. Ніхто не побачить, – запевняла невістка

Дитина весь вечір кричала, заважала гостям тост виголосити. А вже під кінець заліз Михасик під стіл та щипав всіх за ноги. Невістка тільки сміялася та на відео знімала – буде що потім згадати то ж дитина веселиться, гостям настрій підіймає.

І от тиждень тому у мене був ювілей 60 років. Ми виконали план, директор дав велику премію і я вирішила, що святкуватиму ювілей в кафе у нас на районі. Місце тихе спокійне, там смачно готують і ще є музиканти коломийки співають.

Але я наголосила Сашкові, аби приходив тільки з жінкою. Бо ніхто з родичів дітей не планує брати, тим паче, на вулиці нема дитячого майданчика та качель.

І що ви думаєте? Звісно, син проігнорував моє прохання. Михась бігав по залі, кричав, зачіпався до гостей. А коли виносили салати – то він навмисне поставив підніжку офіціантові та розбив декілька тарілок.

– Сину, що це за неподобство? Ану забери Михайла додому негайно, він зараз все кафе переверне догори ногами!

– Мамо, але ж дитина грається.

– Через твою дитину я тепер маю штраф платити

– То тобі якась тарілка в кафе важливіша, ніж онук

Сашко образився, взяв Михайла та Катю і поїхали геть. Ще й при гостях накричав і забрав подаровані квіти. А я весь вечір собі місця не знаходила, сестра старалася заспокоїти

– Ти не винна. То невістка геть не займається вихованням дитини!

А мені так боляче було. Не хочу, аби син з невісткою думали, що я погана бабуся. Я люблю Михайлика, але вже не сила терпіти його витівки. Чому Саша та Катя не займають вихованням дитини?! 

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!