З Настею ми були найкращими подругами. З першого курсу жили в одній кімнаті, ходили гуляти, допомагали одна одній на заняттях. А на дню народженні у подруги я познайомилась зі своїм нареченим – Павлом. На той час у Насті вже був хлопець Степан. А після весілля ми стали дружити сім’ями. Постійно вибирались на пікнік, їздили в гори чи по гриби. 

Степан був з бідної сім’ї і вони певний час жили у мами хлопця. А в Павла була невеличка двокімнатна квартира. Подруга з чоловіком почала збирати гроші на своє житло. Степан був постійно на роботі, Настя не відставала, але традицію збиратись разом ми не полишали. Так тривало кілька років. Подруга навіть на сезон поїхала у Португалію, щоб заробити. 

Врешті, вирішили взяти квартиру в іпотеку і почали робити ремонт. А ми взяли машину в кредит. Подруга навіть жартувала, що все робимо одночасно. Та невдовзі Павла звільнили. Чоловік втратив хорошу роботу. Ми почали економити, Павло дуже переживав за кредит, а я брала додаткові підробітки, щоб ми остаточно не пропали. Настя знала про нашу ситуацію і намагалась підтримувати як подруга. Одного разу прийшла в гості така радісна:

– Все, з ремонтами закінчено.

– Тепер, час для новосілля?

– А ми вже зробили, так добре посиділи!

– А чому я нічого не знаю? Ви кликали лише рідних?

– Та ні, й друзів, багато людей було.

– А нас чому не запросили?

– Та ми зі Степаном знаємо про вашу ситуацію. Кредит непогашений і роботи в чоловіка немає.

– Та це тимчасово, Паша вже шукає, машини знайомим ремонтує, крутиться, як може!

– Я подумала, що так буде краще. Зайві витрати вам недоречні.

– Ми стільки років дружимо, а ти нас фактично проігнорувала?

– Краще подякуй, бо зекономила.

– І ти вважаєш, що ми після цього залишимось друзями?

– Подруго, ти перебільшуєш. Не треба ображатись на такі дрібниці. Я ж про тебе дбаю. Кому як не мені відомо, що таке економити кожну копійку.

– Не розумію, як так можна.

– Я не хотіла тебе запрошувати спеціально. Нащо мені бідні гості, які не можуть навіть  квіти в подарунок купити. Та тобі добре жилося при квартирі, при чоловіку і грошах, а ми зі Степаном стільки років економили.

Я шокована, усі ці роки Настя просто лицемірила. Приховувала своє ставлення до нас з Павлом. Я не могла пробачити собі, що стільки часу довіряла такій ницій людині. Бо вона не просто проігнорувала нашою дружбою – відсвяткувала новосілля, не запросивши нас у гості. Це була найсправжнісінька заздрість! Тепер Настя телефонує і кличе в гості. Але я навіть знати її не хочу. А ви пробачили такий вчинок? Чи може, я перебільшую?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело