Все було чудово… доки одного разу Марина не поїхала на два тижні до санаторію. А після повернення, сталося те, чого я боялася найбільше…

Я відчула щось не так, коли мій чоловік почав від мене віддалятися. Він дивився на мене, як на бідолаху, яка не може знайти собі місця в цьому світі. Я не плачу, немає більше сліз… Та останнім часом мене не покидає питання: «Як я не помітила цього раніше?».

Все почалося, коли у нас народилася третя донька, Анастасія. Чоловік побачив, що мені важко поєднувати догляд за домом та виховання дітей, тож ми вирішили знайти няню. Перші дві кандидатки, яких нам порекомендували, швидко відмовилися. Але тоді з’явилася Марина — проста дівчина з села, студентка, яка потребувала грошей. Чоловік був у захваті, а я раділа, що нарешті є мені помічниця.

Марина виявилася справжньою знахідкою. Вона вміла швидко ладити з дітьми та допомагала з прибиранням. Ми з чоловіком почали частіше виходити на прогулянки та проводити час разом, адже дівчина готова була підстрахувати. Все було чудово… доки одного разу Марина не поїхала на два тижні до санаторію. А після повернення, сталося те, чого я боялася найбільше…

Одного дня, коли ми з чоловіком сиділи на дивані, він якось дивно відводив погляд. А потім, коли я запитала, чи все гаразд, він почав нервувати. Чоловік раніше був впевненим у собі, але тепер я бачила в ньому невпевненість і навіть страх. «Може, це все через роботу?» — Подумала я. Та ні, справа була в іншому…

Якось я випадково знайшла в його телефоні незрозумілі повідомлення. Відкриваю, а там листування з Мариною! «Ти сьогодні така гарна була», «Я так скучив за тобою». І тут все стало на свої місця. Виявляється, поки я довіряла свою сім’ю цій дівчині, вона поступово перетягувала увагу мого чоловіка на себе.

Я не знала, як реагувати. Сказати, що це було як холодний душ — це нічого не сказати. Чоловік зізнався, що вже давно не любить мене, і що між ним та Мариною почалися стосунки.

Усі ці роки я намагалася зробити все можливе для збереження нашої сім’ї, а він… Він зруйнував її через молоду няню! Та найгірше — це те, що Марина не відчувала жодної провини. Вона тільки посміхалася та поводилася так, ніби нічого не відбувається.

Я залишилася сама з трьома дітьми. Чоловік поїхав жити з Мариною, а я збираю всі свої сили, щоб жити далі. Як жити, я поки не уявляю.