Все йому подавай наче султану та красивій таці. Невже я його так розбестила чи просто не помічала його справжньої натури?

Почалось все банально. Я втомилась від побутових справ. Чоловік не допомагав, не купував продукти, але завжди хотів аби йому готували, як в ресторані. 

Я працюю, доглядаю, виховую сина і підтримую порядок в домі. Хоча він постійно твердить, що я повільна і перебільшую зі втомою, адже бухгалтер не може фізично втомлюватись.

Цікаво, чому тоді він скиглить, що втомлюється на своїй банківській посаді консультанта. 

– Слухай! Мене це не влаштовує! – якось почала я. – Ти доросла людина, тож сам можеш приготувати собі щось! Тим більше у холодильнику завжди є суп. Встань, розігрій і поїж!

А для чого тоді ти мені? – з округлими очима заявив Вадим.

– А ти брав собі дружину чи прислугу? Хочеш сказати, що жінка потрібна тобі лише на кухні та в спальні? Ти б краще допоміг мені. Не хочеш вечерю розігрівати, то помий після себе тарілку!

– Я ніколи не опущуся до цієї бабської роботи! Я самець, я добувач, я приношу у дім гроші!

– Гроші? Не сміши! Я заробляю більше за тебе! Це ти примудряєшся віддавати частину матері, а іншу витрачати на пиво та дружківДійшло до того, що чоловік почав виганяти мене з дому. От тільки я нагадала йому, що то моя квартира і нехай сам забирається геть до своєї мами чи дружків

З нервів чоловік почав збирати свої речі, похапцем кидаючи мені гнівні фрази. А через тиждень до мене надзвонювала свекруха, щоб я забрала чоловіка назад. Ніхто не хотів терпіти його наглий характер.

А я зробила для себе відкриття. Раніше я думала, що без чоловіка жінка пропадає. Але тепер розумію, що краще одній, аніж з таким як мій! Де були мої очі, коли я виходила за нього заміж? А скільки грошей я витрачала на його прогодування! Він їв за трьох.

Тепер я розлучена і щаслива. Стала головним бухгалтером, заробляю ще більше, грошей вистачає. Син росте розумником. Життя заграло новими барвами. Навіть один кавалер з’явився. 

Чому я раніше не зрозуміла цю просто річ, що щастя та ледачий чоловік речі не сумісні?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!