Сама підіймала доню на ноги, ми бідно жили. Бували дні, коли у мене не було грошей, аби навіть купити гречку чи сосиски на вечерю. 

Навіть свого часу поїхала на заробітки в Голландію, а донька залишилася з моєю покійною мамою. От заробітки допомогли нам вибратися зі злиднів. Звісно, мені було вкрай важко, я працювала на заводі з фасування птиці. Холодний цех, постійно треба стояти на ногах, навіть нормально пообідати під час перерви не можу. 

Ну і у 21 донечка вийшла заміж. Мій зять хороший чоловік, дуже добрий та багато заробляє. Має власний бізнес, продає машини з Америки та Європи. Моя Ольга живе, наче у шоколаді. Щоліта їздить закордон на відпочинок, має багато одягу. Чоловік навіть подарував їй гарну машину, аби вона діток возила у садок та школу. 

Я дала молодятам на весілля пару тисяч доларів. подарувала квартиру, але ще не збираюся назавжди повертатися додому. Хочу ще трішки назбирати коштів собі на спокійну старість. 

Я для онуків постійно купую якусь шоколадку, розмальовку чи книжечку, коли у гості приходжу.

Донька час від часу приносить мені одяг. Але не новий, те, що їй вже набридло носити. Віддала чобітки та курточку (у нас однаковий розмір), сандалики чи сумочку. Мені то в радість, що донька хоча б так допомагає. Бо як гляну на ті ціни в магазині, то аж дар мови можна втратити. 

І декілька днів тому я прийшла до доньки у гості. Вона якраз зробила ремонт у квартирі перед святами. Заодно в гості заїхали свекри також, тому вирішили зробити невеличке святкування-новосілля, так би мовити, обмити ремонт. То вже не квартира, а палац. У ванній біла плитка, великий душ з багатьма насадками. Окрім пральної машини, ще поставили таку сушарку, аби одяг швидко висихав. 

На кухні електрична плитка, великий холодильник, стіл зручний та крісла. У спальні розкішне ліжко кінг-сайз та плазма до стіни прикріплена. Ще й штори розсуваються та зсуваються за допомогою пульту керування, не треба навіть з ліжка вставати.

Найбільше мене вразило диво техніки – робот-пилосос. Сам їздить по квартирі та прибирає. 

– Це так полегшує мені прибирання. Включила кнопку та все, воно сам все робить. Головне штори забрати, бо тканину засмоктує.

– От би мені такого помічника додому. Бо не можу нагинатися з тою шваброю у всі кутки. Потім боляче ходити.

– Мамо, ну ти живеш сама у двокімнатній квартирі. Нащо тобі той пилосос? Віником поприбирала і все. 

Мені стало дуже образливо за таку зверхню поведінку доньки. Так поводилася зі мною, наче я не мама рідна, а якась біднота. Могла б запропонувати допомогу, віддати той пилосос. Вона при грошах, може собі дозволити.

І пішла додому та ще довго плакала. Отак піклувалася про доньку, старалася дати їй все найкраще, любила та турбувалася. Та на заробітках працювала, аби лиш донечка мала все необхідне. І таке спасибі, що за нещасний пилосос так мене принижує?

Хоча б раз мені купила нову куртку, а не віддавала ношену!

🤔 Що ви думаєте про це? Можливо, у вас є своя мудра порада, якою ви хотіли б поділитися з іншими?

Залиште коментар і допоможіть тим, хто шукає відповіді. 🌟