Я ріс у дитбудинку, хоча моя мама була жива-здорова. Самі розумієте, що життя у мене там було геть не казкове, а дуже гірке та важке. Тому після повноліття, коли я вже випустився, то вирішив знайти маму. Хотів бодай глянути їй у вічі та дізнатися, чому вона так підло вчинила.
Сергій провів своє дитинство у дитячому будинку, але увесь цей час він мріяв про те, як знайде рідну матір. Коли хлопчику виповнилося 18 років, він нарешті міг здійснити задумане.
Про батька Сергій ніколи не згадував, натомість до матері в нього було одне важливе запитання: чому вона від нього відмовилася? Він не збирався нікого засуджувати, але йому було важливо знати правду.
Від вихователів хлопець дізнався, що потрапив у дитячий будинок, коли йому був всього 1 рік. Його здоров’я і фізичний стан були в порядку. Однак ніхто так і не захотів забрати Сергія у свій дім, а з віком надія на нових батьків зовсім згасла. Зрештою хлопцеві вдалося через кілька місяців пошуку віднайти будинок рідної матері. Він прийшов під її двері з внутрішніми хвилюваннями та переживаннями.
Раптом зсередини пролунали кроки, ще одна мить і двері відчинилися. У голові Сергія було багато думок, але він не знав, що йому казати і як поводитися. Саме тому, побачивши жінку, він просто мовчав.
– Це ви з комунальної служби? – запитала незнайомка.
Хлопець кивнув головою.
– Нарешті. Я довго на вас чекаю. Заходьте, – відказала вона.
Сергій переступив поріг і побачив всередині будинку старі ремонти, поламані меблі, обдерті шпалери. Він запитав:
– Які у вас проблеми?
– Труба у ванній протікає.
Хлопець все полагодив. За цей час він переконався, що перед ним його справжня матір і навіть зрозумів, чому вона його залишила. Жінка була неповноцінною. Про її інвалідність свідчив не лише зовнішній вигляд, але й квитанції на столі чи розміщення книг на полиці. З вдячності вона запропонувала Сергієві чашку чаю. Вони разом пройшли на кухню, а хлопець, розглядаючи жахливі умови проживання, запитав:
– А вам що, немає кому з ремонтом допомогти? Де ваші діти?
– У мене був син, але його забрали соціальні служби. Сказали, що я не зможу його виховати. У дитинстві я потрапила з мамою в автокатастрофу. Лише мені дивом вдалося вижити, але про повноцінне життя довелося забути. З того часу я самотня.
Сергій зрозумів і пробачив своїй матері. Він не тримав на неї образи і хотів дочекатися слушної миті, щоб розповісти, ким він є насправді. Тим часом хлопець вирішив допомогти неньці з ремонтом та облаштуванням дому.