– Надько, чому ти все вдома сидиш? Не боїшся, що одного разу пне тебе чоловік, а ти без досвіду роботи, що не звикла працею своєю заробляти, – говорила подружка практично щоразу, коли вони зустрічалися.

– Не кине він мене, Олен. Ну, як ти можеш таке говорити? Льоша мене любить, а я його. Він одразу сказав, коли ми почали зустрічатись, що проти того, щоб дружина працювала десь. Йому хочеться приходити до чистенького будинку, харчуватися нормально. Я йому готую перше, друге, десерт. Чоловік цілком задоволений.

– Нічого ти не розумієш! Це він зараз задоволений. Ти ж йому навіть ревнувати тебе нормально не даєш, вдома сидиш. Звикне до тебе, а потім, як пити дати, попросить на вихід.

Надія не погоджувалася з подругою, але намагалася не сперечатися. Навіщо комусь щось доводити? Вони з чоловіком були щасливі у шлюбі. Усіх все влаштовувало. Вона казала собі, що Оленка просто не звикла будинком займатися, готувати взагалі не любила та й не вміла. Ось тому і сердилась, що подруга не встає з ранку раніше і не біжить на роботу. А може, справді переживала, але Надя була впевнена у своєму чоловікові. Льоша її ніколи не зрадить. Він однолюб. Він завжди про це говорив.

Так минуло десять років. Надія душі не сподівалася у своєму чоловіка, але останнім часом почала помічати, що Олексій стає якимось відстороненим. Надія звинувачувала себе, адже вона не могла весь цей час завагітніти. Їй виповнилося вже тридцять два. Лікарі тільки розводили руками, казали, що вагітність мала наступити, але нічого… Надія боялася, що через це чоловік покине її, але він обіймав її і казав, що все це дрібниці, і він не збирається розлучатися з коханою.

– Якщо не дає Бог дітей, на це є якісь причини. Може, час ще не настав? Ну і зрештою, хіба це погано? Жити для себе?

На відміну від друзів, які встигли мати дітей, Олексій і Надія могли собі дозволити вибратися у відпустку на природу, подорожували і просто насолоджувалися життям. Вони дивилися на змучених батьків і шкодували тих. Однак останні півроку Надія замислювалася, що чоловік відсторонився від неї саме через це.

– Бачила, який пацан у Дімана вимахав? Вже батькові допомагає машину лагодити! – якось сказав Льоша, коли вони прогулювалися парком. – А у Катьки, донька допомагає по кухні. Нещодавно скидав фотку, як вони готували. Забавне таке дівчисько.

Надія саме себе звинувачувала в тому, що їхня хата не наповнена дитячим сміхом і тупотом маленьких ніжок. Вона планувала ще раз пройти обстеження у платному медичному центрі, але якщо спочатку чоловік віддавав їй усю зарплату, то тепер гроші на витрати суттєво скоротилися. На що збирав, чоловік не говорив. Він просто давав дружині певну суму із незадоволеним виглядом і казав, що їм не вистачає на життя.

– Льош, мені потрібно грошей небагато… Я хочу ще раз пройти обстеження у платному медичному центрі. Може, лікарі щось не доглядали? Ти ж хочеш дитину?

– Дитина? – Олексій смикнувся і насупився. – Надя, не забивай голову такою нісенітницею. Гроші я тобі давав нещодавно.

– Але цього мало, мені навіть на покупку продуктів до кінця місяця не вистачить, – розгубилася Надія.

– А ось це вже проблема. Невже ти не розумієш, що ми не в тому положенні, щоб марнувати гроші ліворуч і праворуч? Я працюю без перепочинку, а ти тільки витрачаєш зароблене мною. Якось уже розберись! Економніше треба бути. Золоті яйця купуєш, чи що, що стільки грошей іде?

Надія почала у всьому обмежувати себе, хоч і раніше не витрачала зайве. Вона подумала навіть влаштуватися на роботу, але подала резюме до кількох компаній і скрізь отримала відмову. Тому що вік вже був не молодий, а досвіду роботи за плечима ніякого. Вставати за прилавок зовсім не хотілося, адже не знаєш – заробиш там чи підеш у мінус через нестачу.

– Вже дорікати тобі почав? А я ж казала, що так буде! – хитала головою Олена, коли подруга поскаржилася їй на поведінку свого чоловіка. – Чому він раптом різко змінився? Ти ж казала, що у вас все чудово.

– Так і було, Олен. Я не знаю, що трапилося з ним… куди подівся мій Льоша?.. Іноді мені здається, що живу з зовсім чужою людиною.

– Мта-ак … – Протягнула Олена. – Знаєш, у тебе піца така смачна. У нас на роботу часто начальство замовляє. Якщо хочеш, спеки пару штук, я віднесу. Впевнена, з’являться перші клієнти. Пальчики відкусити можна.

Надія зніяковіла. Вона не знала, як до цієї пропозиції віднесе її чоловік. По-перше, для початку слід було витратитися на інгредієнти, а по-друге… адже він був проти, щоб вона працювала.

– Олен, дякую тобі за пропозицію. Я подумаю над ним.

Увечері Надія вирішила поговорити із чоловіком, але підійти до нього обережно, збоку. Ось тільки Олексій розлютився і заявив, що в його будинку дружина ніяку піцерію влаштовувати не буде, а якщо втомилася для нього одного готувати, то може йти на всі чотири сторони. Серйозно до його слів Надя не віднесла, але образа все одно осіла всередині неприємним осадом.

Минуло ще кілька тижнів. З кожним днем ​​чоловік ставав похмурішим, а одного разу повернувся додому далеко за північ.

– Льош, чому ти навіть не попередив, що затримаєшся сьогодні? Я звелася, всім твоїм друзям дзвонила … вже збиралася лікарні обдзвонювати. Я ж хвилююся, невже так складно написати бодай коротке повідомлення?

– Що обдзвонила? Лікарні?.. Дістала мене вже ти, Надя… Сил ніяких немає. Знаю, що тобі податися нікуди, приблудила до мене, рада була заміж вискочити, напевно? Зручного чоловіка знайшла… А я втомився терпіти тебе вже. Досить. Хочу жити нормально, а не дивитися на тебе. Ти ж, коли виїжджаємо кудись, людей дичинишся, немов уперше в житті їх бачиш. Загалом була домогосподаркою, а тепер станеш домробітницею. Переїдь у гостьову кімнату, куди ми хотіли няньку поселити, якщо дитина з’явиться. А дружину я собі нову знайду, молодшу за тебе, здатну народити мені спадкоємця. Ти якась бракована мені дісталася.

Надія стояла, не в силах поворухнутися. Вона дивилася на чоловіка, але ніби дивилася крізь нього. В голові ніяк не лягали його слова. Він просто проганяв її? Чи розривав те, що вони вибудовували довгі роки? Він завдавав нестерпного болю своїми словами, але ніби не помічав цього. Чи вже й не мало для нього жодного значення, що робить боляче?

– Льош, ти не в собі, мабуть? Якісь проблеми на роботі? Скажи мені, що сталося, і я намагатимусь якось допомогти тобі.

– Головна проблема тут – це ти, Надько. Як ти цього не зрозумієш? Кажу втомився, отже я справді втомився від тебе. Немає вже давно між нами колишніх стосунків. І так, якщо тобі цікаво, то я затримався не через проблеми на роботі, а тому, що проводив цей час з іншою жінкою. Не вперше. Але ж ти така простушка, начепила рожеві лінзи і нічого навколо себе не бачиш. У мене давно є інші жінки.

Далі слухати марення чоловіка Надія не хотіла. Її всю трясло, а по щоках котилися сльози, що обпалювали. Чому Олексій так різко змінився? Що вона зробила нетак? Вона намагалася щосили доглядати за собою, за будинком, чоловік завжди ситим і задоволеним ходив. Чи захотів масаж? Надя зробить, навіть якщо сама за день встигла втомитися. Можливо, мала рацію Оленка, коли казала, що чоловіки всі однакові? Що не люблять вони домосідок?

Скидаючи речі в сумку, Надія не знала, куди їй податися. Могла б попроситися переночувати в Оленки, а що робитиме потім? Не слід було рубати з гарячого, треба було обміркувати все на холодну голову. Та тільки наступні слова чоловіка геть-чисто позбавили самовладання, змусили зневажати все, що їх пов’язувало. Бажання втекти від нього подалі стало ще сильнішим:

– Надя, ну що ти ревеш? Давно зрозуміти мала, що я остив до тебе. Не треба сцен закочувати. Ми не чужі один одному люди. Я тебе на вулицю не виганяю. Все залишиться, як було, але ми розлучимося тихенько, а ти продовжиш займатися домом. Я не збираюся позбавляти тебе даху над головою. Зміниться лише твій статус. У ліжку у нас, між іншим, давненько вже занадто холодно, так що… спатимемо по різних кімнатах, а там звикнеш, нормально вже мою нову дружину приймеш.

Олексій намагався говорити лагідним, запобігливим голосом, але Надія злилася на нього все сильніше. Їй хотілося накинутися на чоловіка і подряпати йому обличчя. Однак вона трималася з останніх сил.

– Не хочеш казати? Гаразд… роби як знаєш, але розумій те, що при розлученні тобі нічого не дістанеться – ти грошей у будинок не несла… Сиділа на моїй шиї, за це вже маєш дякувати. Я все судді надам, тож навіть не розраховувай урвати хоч щось.

Далі вже Надя і не пам’ятала, що відбувалося, як вона дісталася Оленки. Чоловік подруги якраз поїхав у відрядження, і та дозволила Наді пожити у неї кілька тижнів.

– Знаєш, він так себе заспокоює, звісно, ​​але майно точно поділять. Ти йому носки стирала з трусами, значить, а не отримаєш нічого? Та я свідком піду, Надю. Розповім, що це він тобі на роботу не дозволяв піти та концерти влаштовував. Не хвилюйся, подруго. Не він тебе покинув, а ти вимела непотрібне сміття зі свого життя. Все обов’язково налагодиться, от побачиш! А я тобі допоможу чим зможу.

Щоб якось відволіктися, Надія спекла піцу за порадою подруги, а так розрекламувала її, що на вихідні з’явилося кілька замовлень. Звичайно, це не ті кошти, на які можна жити і при цьому винаймати квартиру, але скарбничка хоча б трохи поповнилася.

Олена зголосилася допомогти у цьому питанні, зайняла Наді гроші на оренду та пообіцяла, що допоможе їй розкрутити свою справу. Тільки ось жінка переживала, адже готувати у квартирі – неправильно, якщо приїде якась перевірка, її обов’язково оштрафують, хоча вона й дотримувалась чистоти. Із цим слід було щось робити.

Якось Надії подзвонили. Чоловік представився Миколою. Він повідомив, що номер Наді отримав від Олени, хотів би зустрітися та обговорити пропозицію щодо інвестування. Надії страшно було погоджуватися, але вона розуміла, що якщо не зробить такий важливий крок, то потім може довго кусати лікті та гірко шкодувати, що прогавила можливість.

– Давайте спробуємо, Миколо. Мені хочеться вірити, що ваші вкладення виправдаються, і ви залишитеся задоволені тим, що прислухалися до Олени.

– Впевнений, що так і буде. Погану людину вона не порадить. З нею давно моя дружина спілкується, а піца у вас справді божественна.

Микола винайняв невелике приміщення під піцерію, там зробили ремонт, і незабаром заклад став затишним.

– Документи оформлятимемо, коли отримаєте розлучення, щоб чоловік вашу руку сюди не доклав, тому раджу швидше вирішити все, а якщо хочете, то можу допомогти з адвокатом. Дуже хороша людина. Мій старий приятель.

Надія була вдячна за допомогу. Адвокат справді добре допоміг їй. І майно, нажите у шлюбі, було поділено. Олексію довелося шукати гроші, щоб відшкодувати дружині половину вартості новенького позашляховика, якого він придбав не так давно. Так як будинок йому подарували батьки, він залишився за Олексієм, але й суми за машину для Надії було більш ніж достатньо на перший час. Звичайно ж, Олексій проклинав колишню дружину, кричав, що вона обов’язково поплатиться за вчинене, але Надія не слухала його. Все це вже не мало жодного значення. Надя струснулась, побачивши світ, і почала цінувати себе. Вона розуміла, що раніше весь світ будувався навколо чоловіка, а тепер відкрилося багато можливостей, і вона подивилася на себе збоку. Обмежуючи себе у всьому, вона раділа новим телефонам чоловіка, а сама не бентежилася, доношуючи за ним застарілі моделі. Надя рідко могла дозволити собі новий одяг, тоді як чоловік частенько балував себе коханого. Тепер Надя жила для себе.

Піцерія активно розвивалася, і Микола радів, адже окупив свої вкладення, а тепер отримував відсоток із вкладень, який вони обмовили заздалегідь.

Олена залишалася поряд з Надею, підтримувала подругу, незважаючи на те, що спочатку сердилась, бачачи, як та псує своє життя.

– Яка красуня! Ти подивися на неї… шикарна жінка. А ти де зібралася? Ніяк на побачення?

– Я ж тобі казала… за кілька годин за мною заїде Григорій.

– Це той, з яким ти познайомилася, коли їздила на конференцію?

– Ага… ми з ним переписувалися, потім зустрічалися кілька разів у кафе, а сьогодні покликав на побачення.

Григорій виявився чуйним та дбайливим чоловіком. Він ні в чому не збирався обмежувати Надію і говорив, що будь-яка людина має право займатися тим, що їй насправді цікаво. У чоловіка теж був невеликий бізнес, і він запропонував Наді укласти договір із її піцерією на доставку готових обідів для його працівників.

– Не лише романтичні стосунки, а ще й ділові? – посміювалася Надя. – Чи нормально змішувати бізнес із особистим?

Однак відносини у них склалися справді міцними. Обидвоє пережили невдалий шлюб і тепер достеменно знали, які помилки не можна повторювати. Надія не відмовлялася, коли Григорій зробив їй пропозицію, і вийшла за нього заміж, а через рік у них народилася красуня дочка.

Випадково зустрівшись із Надією у її піцерії, Олексій зблід.

– А ти тут кур’єром працюєш, чи що? – Запитав чоловік, невдоволено зморщившись.

– Хіба це має значення? Хоч кур’єром… хоч прибиральницею, – знизала плечима Надя.

– Надія Вадимівно, все, що ви наказали внести до звіту, зробила та відправила бухгалтеру. Вам як завжди зібрати? – Наблизилася до них адміністратор.

– Так, Галочка. Велике спасибі.

Надя пройшла за стійку, чекаючи на своє замовлення, а Олексій стояв, дивився на неї і шкодував, що втратив таку шикарну жінку. Надія розквітла, стала не лише красунею, а ще й бізнес-леді, а все, що тепер залишалося Олексію – терпіти примхи молодої обраниці. Глибоко в душі він розумів, що це несправжні стосунки, що зараз працює на зношування, але щойно почне отримувати менше, його кохана випарується. Надя б його не покинула, але він її вже втратив. І вона точно не повернеться до нього, навіть якщо спробує переконати жінку в тому, що змінився.

Забравши піцу та подякувавши адміністратору, Надя вийшла на вулицю. Через скло Олексій побачив, як жінка наблизилася до свого чоловіка та дочки, поцілувала їх по черзі і пішла разом зі своєю родиною до машини, попутно з чогось сміючись. Вона виглядала по-справжньому щасливою, і Олексій заздрив… як сильно він тепер заздрив їй.