— Я розумію, ти не хотіла цього, — зрештою відповів він. — Але ситуація вже вийшла з-під контролю

Війна

У невеличкому містечку жили два брати — Олег та Кирило. Олег був старшим, завжди спокійним і розсудливим, а Кирило, навпаки, запальним і невгамовно дотепним. Вони завжди трималися разом, підтримували один одного і мали чимало спільних інтересів. Але все змінилося, коли в їхнє життя увійшла Оксана — дівчина з чарівною посмішкою та розумними очима.

Олег перший звернув увагу на Оксану. Вона працювала баристою в новій кав’ярні, куди брати часто заглядали після навчання. Щоразу, коли вона посміхалася або кидала погляд у його бік, Олег відчував, як весь світ навколо завмирає. Кирило ж спочатку не звертав на неї особливої уваги, але згодом, під час частих замовлень кави, і він почав відчувати до неї симпатію.

Незабаром брати стали суперниками. Олег старався вразити Оксану своєю турботою — приносив їй квіти, запрошував на прогулянки. Кирило ж робив ставку на гумор, розповідаючи дівчині веселі історії, які завжди викликали у неї сміх. Однак між братами почала зростати напруга, яка поступово переросла у відчуження. Вони навіть перестали спілкуватися.

Зрештою, брати вирішили поговорити з Оксаною, аби дізнатися її думку. Це була непроста розмова. Дівчина не хотіла ображати жодного з них, але й продовжувати бути причиною їхніх суперечок вона не могла.

Одного разу вона звернулася до Кирила:

— Мені дуже шкода, що все так сталося. Я ніколи не прагнула бути причиною ваших конфліктів.

Кирило мовчав, намагаючись розібратися у власних почуттях. Він все ще любив її, але розумів, що їхні стосунки з братом важливіші.

— Я розумію, ти не хотіла цього, — зрештою відповів він. — Але ситуація вже вийшла з-під контролю.

Оксана продовжила:

— Я не можу бути причиною ваших сварок. Це неправильно. Якщо я оберу одного з вас, інший ніколи не зможе з цим змиритися.

Після цієї розмови Оксана вирішила піти з роботи й повернутися у своє рідне місто. Брати зрозуміли, що втратили не лише дівчину, але й частину своїх стосунків. Згодом вони помирилися, однак згадки про Оксану залишилися.

Іноді вони згадували її та сумували, але жоден не наважився шукати дівчину. Можливо, їхні почуття не були такими глибокими, як здавалося. А може, вони зрозуміли, що дружба між братами важливіша за будь-яку романтику.

Залишити відповідь