Щоразу після кожного застілля свекруха забирає всі страви зі столу і складає собі в контейнери.

• То щоб не пропало, – пояснювала свекруха.
• Нащо зайвий раз готувати їжу, якщо вона вже є?

Я ж на свята по-особливому готуюсь. Мені теж неохота, щоб ця їжа пропала. Та нам би з чоловіком на три дні стало. А свекруха навіть на Різдво нічого не привезла. На Великдень взяла лише кілька яєць, а після кожного застілля все собі забирає. Я ж біля плити стояла цілими днями!

Їжу я завжди готую сама, ніколи не замовляю в кулінарії. На свята особливо стараюсь віднайти якісь нові рецепти, щоб було і смачно, і цікаво.

От і цього року вирішили відзначити нашій Надійці іменини. Їй уже 5. Покликали гостей і, звичайно, свекруху. Всі прийшли з якимось хоч невеличким подарунком. Ганна Петрівна ж нічого не принесла:

Іменини – то не день народження, –

виправдовувалась вона.

Ми особливо не готувались. Я зробила кілька салатиків. І тортик дитині спекла, вона Наполеон любить. Надійку всі вітали, ми з Ігорем купили їй набір скетч-маркерів. А хрещені – набір для малювання в темряві. Ну і звісно, по шоколадці.

Наша дівчинка дуже любить малювати. Думаю, вона

стане художницею!

Після застілля свекруха, як зазвичай, пробралась на кухню. Там у глибоких тарілках було кілька салатів і тарілка з мʼясним на столі залишилась. А в холодильнику стояв великий торт. Яка мене злість охопила, коли вона почала те все собі пакувати! Ну

ще добре, салати – вони довго не постоять. Але коли

дійшла до торта черга, я не стрималась:

— Хоч дитині лишіть шматочок. Вона за столом лише

скуштувала.

• Мамо, ви могли б хоча б попросити. Думаєте, ми б вам не дали торта? – і собі вступився Ігор.
• А дітям не можна багато солодкого! Так ви її й

привчили!

Тоді я вже вирішила, що не поступлюся:

• Ці страви ми будемо їсти завтра. А ви вже за столом вдосталь наїлись. Я їх готувала і для себе з чоловіком.
• Тобі шкода для старшої людини куска хліба? Ми все, як зі Степаном йшли в гості, нам у дорогу щось

давали.

Свекруха на нас дуже образилась. І по телефону сину поскаржилась, що вперше приїхала додому з порожніми руками і тепер мусить сама варити їсти.

Не розумію, що це за звичка – після застілля все собі загрібати. Скажіть, хіба так можна?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?

Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:

ЧИ

Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? думкою в коментарях та обговоріть з іншими!