Я не знаю, що мені з цим робити. Ми з Сергієм у шлюбі вже багато років. Дітей у нас немає, все відкладали на потім. Хотіли спочатку на ноги встати, щоб квартиру розширити. І за десять років сімейного життя встигли зробити тільки ремонт.

Сергій часто їздив у відрядження. Ніби гарні гроші отримував, але їх чомусь не вистачало. Я теж працювала, тож перекривала витрати своєю зарплатою.

Останнім часом я почала помічати, що він до мене холодно ставиться, нічого не розказує, поставив на пароль свій телефон, ніби щось приховує. Я до нього і з одного боку підійду, і з іншого, але все щось не те.

Я зібрала речі та поїхала до мами в інше місто. Вирішила, що так буде краще. Коли я повернулась через два тижні та почала прибирати, під ліжком помітила сережку. Вона була дуже красива, проте мені не належала. Тоді я тільки зрозуміла, що мій чоловік мені зраджує.

Я пішла у нічну зміну, тому з чоловіком ми не говорили. Він тоді був на роботі. Прибрана квартира, розпакована валіза та вимитий посуд свідчили про те, що я приїхала.

Вчора, коли я повернулася з роботи Сергія вдома не було. Тільки записка на столі “Потрібно поговорити. Це важливо. Наше кафе о сьомій вечора”.

Я нервувала, але все ж вирішила зустрітися з ним.

— Наталіє, я знаю, що ти дізналася про мою зраду, — почав він. — Мені немає виправдання, і я не прошу вибачення. Але є щось, що ти маєш знати.

Він передав мені папку з документами, у якій було свідоцтво про народження Макара Сергійовича, його сина. Там також лежали медичні звіти, які свідчили про хворобу чоловіка.

Виявилося, що Сергій мав серйозні проблеми зі здоров’ям і не хотів, щоб я бачила його слабким. Він зустрічався з іншою жінкою, з якою має спільного сина, але через стан здоров’я він їй зовсім не потрібен.

Я сиділа і сльози самі текли. Я не знала, що робити та чому я це заслуговую. Й досі не можу знайти відповіді на ці питання. Зраду не можу пробачити, і сина його не пробачу, і доглядати за чоловіком не хочу. А тій жінці він не потрібен. Що ви мені порадите робити в цьому випадку?