– Класти, тебе що грамоти не навчили? – одразу

поправила її Ганна – матір сина. Невістка їй одразу була не до вподоби. Хотіла з інтелігентної сімʼї, щоб освіта – вища, робота престижна. А тут привів якесь непорозуміння з села.

— Мамо, припини хоча б сьогодні! – спробував

захистити свою наречену син, але Настя на таке не ображалася.

– Та правильно мама твоя робить. В мене ж діти, повинна їх грамоти вчити.

“Людоньки!”. “Кинути”, “мамка”, “діти”… Які діти?”-промайнуло в голові у Ганусі. Сама свекруха вже роками працює коректором в місцевій газеті. Ще їй не вистачало, щоб син на жінці з дітьми

одружувався.

– Мамо, не переживай завчасно. Моя Настуня

працює нянечкою в дитячому садку, ось там і діти. – прояснив ситуацію син.

“Ой що то тепер буде… Гуляв, стрибав від одної дівки до другої, поки всі не поодружувалися, а тепер привів мені тут “няню”, – думала Ганнуся.

Ганнуся з чоловіком виховували хлопця так, як книжки пишуть – повна свобода, а тепер пожинає плоди. Ніколи не думала, що її сина може окрутити сільська дівка. Правда, вона ще мала надію, що син прийде до тями і кине цю дівчину.

Хоча на вроду була гарна: довга руса коса,

блакитні очі, але як рота відкриє – хоч тікай в усі

сторони.- Мам, а цукор де? – запитала Настя у Ганусі через тиждень після весілля. – Настя, називай мене, будь ласка, на імʼя по батькові, – строго сказала Ганнуся. – Добре, Ганна Іванівна, – зітхнула дівчина.

От приїхала якось гостювати тітка Насті. Саме вона виховувала дівчинку, адже батьки ї загинули, коли вона була взагалі маленька. Тітка приїхала з цілими сумками продуктів: консервації, домашнє молоко, сир. Тітка Насті якось

промовила до свекрухи:

– Настя завжди говорить, що ти класна жінка, хоча і на вигляд вся така інтелігентна, і я щоразу

в цьому сама переконуюсь. А ти Настю давай

заспівай пісню.

Дзвінкий, чистий голос вразив свекруху і трохи примирив її з тим, що відбувається, хоча сама

Ганна не могла дочекатися, коли родичка вже покине квартиру.

Сам чоловік дуже кохав Настю і допомагав ій у всьому. Матір його виховувала, як інтелігента, для

якого робота вдома – це принизливо. Однак це

йому не заважало змінити свою думку. Свекор також любив Настю, адже нарешті вона вирвала його з рук матері та змогла зробити нормального

хлопця.

Згодом і завагітніла, а свекруха ходила тоді радісна і розповідала всьому колективу, що онука чекає. Взагалі завжди скаржилася подругам на свою невістку, що й ті прозвали її “селючкою”. Але от зараз дивиться, кохають вони один одного, і живуть добре. Скоро вже онук буде, а в її співробітниць що: в одної донька карʼєру будує,

про сімʼю і чути не хоче, в другої – син вже двічі розлучений, а в третьої взагалі донька після навчання поїхала за кордон й забула про рідню.

А тепер Ганні й самій соромно за те, що так наговорювала їм на свою невістку. Хороша ж дівчина.

Ось минуло як пʼятнадцять років і Настя з чоловіком вирішили відзначити річницю, все-таки разом живуть вже чималий термін.

Свекруха з задоволенням спостерігала за таким закоханим сином, і Настею, хоча стільки вже часу пройшло. Всяке було за весь цей період, а вони зуміли зберегти своє кохання й подарували їй ще двійко прекрасних онуків.

Сидячи за столом, свекруха промовила:

• Дочко, може ти нам, всім заспіваєш?
• Звичайно ж, я з радістю заспіваю, мамо!

Що ви думаєте з цього приводу?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

почуттям.

ЧИ

. Ваша реакція має

значення!