Сьогодні я є власницею двох доволі прибуткових торгових точок, розташованих на невеликому ринку в самому центрі нашого містечка.

Щоб створити цей бізнес, я вклала значні кошти, чимало часу та навіть брала гроші в борг.

На одному місці я спочатку сама продавала овочі та фрукти, а на іншому працювала жінка, яку я найняла та оплачувала їй щоденну зарплату.

Не можу сказати, що за ці роки я досягла якогось великого багатства чи забезпечила собі розкішне життя, але доходу вистачало, щоб покращити свої умови. Завдяки цьому я змогла залишити орендовану кімнату й придбати власну однокімнатну квартиру в нашому місті.

Для мене це було значним досягненням, адже я добивалася цього цілих п’ять років, торгуючи продуктами під відкритим небом.

Мені зараз 32 роки, але, на жаль, особисте життя в мене досі не склалося, і я залишаюся самотньою.

Одного дня я вирішила, що час змінювати своє життя. Адже в мене є спеціальність бухгалтера, яку я отримала, закінчивши училище. Я зрозуміла, що потрібно шукати кращу роботу та розпочати заочне навчання, щоб здобути якісну освіту, яка забезпечить мені стабільне майбутнє.

Своє місце на ринку я вирішила віддати подрузі з села. Я знала, що вона залишилася без роботи, часто жалілася мені на складнощі в житті. Я вирішила її підтримати та дати можливість заробляти.

Ми домовилися, що поки Олена тимчасово поживе у мене. А згодом, коли трохи підзаробить, зможе винайняти собі окрему кімнату.

Я думала, що дуже допомогла подрузі, й очікувала від неї хоча б вдячності. Але виявилося, що Олена зовсім не цінує моєї підтримки.

Подруга любила поспати і вставала дуже пізно, навіть попри те, що товар на базар привозили заздалегідь. Бували ситуації, коли він лежав кілька годин, поки вона нарешті з’являлася на своєму робочому місці.

Поки вона розкладала продукти, інші продавці вже встигали продати свій товар і заробити гроші. А в кінці тижня, коли я рахувала виручку, виходило, що не тільки немає прибутку, але навіть утворюються збитки.

Пройшов цілий місяць, але ситуація не змінилася. Більше того, Олена почала відчувати себе у моїй квартирі, як вдома. Вона навіть не намагалася показати, що розуміє, що є моєю гостею і живе у мене тимчасово.

Я втомилася працювати з нею та терпіла це лише тому, що вона моя подруга. Якби на її місці була чужа людина, я давно б її звільнила.

Зараз я бачу, що Олені абсолютно байдуже до моєї справи. Вона просто ходить на базар, аби відбути час, а не заробити.

Її сім’я живе в сусідньому будинку з моїми батьками у селі. Через це я боюся, що звільнення Олени може зіпсувати стосунки між нашими родинами. Але й далі миритися з її ставленням я не хочу.

Тепер я не знаю, як правильно вчинити. Чи варто просто припинити з нею співпрацю, незважаючи на те, що скажуть люди, навіть якщо сусіди обернуться проти моїх батьків? Або ж спробувати поговорити з Оленою і пояснити їй, що потрібно працювати краще? Але чи здатна вона змінитися?