Я вийшла на город, поки діти в школі, щоб потроху обпоратися, і спішилась, аби все встигнути до обіду. Та моя сусідка тричі мене з городу викликала, бо моя курка, бачте, на її город зайшла. Та якби там город був, а то просто трава. Корови моя сусідка давно не тримає, адже вік і сили вже не ті. Живе сама з сином, який вже зістарівся в холостяках. То що їй та моя курка зробить? А недавно я їй відро помідорів передала, а замість дякую почула, що через мене, в неї живіт розболівся
Моя сусідка, ну геть дивна жіночка. Як тільки я берусь до якоїсь роботи на городі, то вона постійно мене тими курми дістає. Відразу зауважу, що проживаю я в селі з дочкою і зятем, а ще двома чудовими внучками.
Зять з дочкою постійно по роботах, а я дітей в школу відправлю і сама на город. Адже осінь, пора урожай потроху з городу збирати.
Сьогодні я вийшла на город, поки діти в школі, щоб потроху роботу робити, і спішилась, аби все встигнути до обіду. Та моя сусідка тричі мене з городу викликала, бо моя курка, бачте, на її город зайшла.
Та якби ще там город був, а то просто трава. Корови моя сусідка давно вже не тримає, адже вік і сили вже не ті. Живе сама з сином, який вже зістарівся в холостяках.
То що їй та моя курка там зробить? Та то ніякої шкоди з неї. Я не частенько сусідці городину підкидаю.
То помідори в мене того року гарні вродили, так я їй ціле відерко занесла. А вже через тиждень вона мені жалілась, що через мої помідори в неї живіт розболівся.
Ой, не знаю, чи то старість такою людину робить? Чи то вже в “жилах”, лиш би негатив на людину вилити. Та життя мене поряд з нею вчить, що таких людей краще обминати і не мати з ними ніяких стосунків.
Та чи можливо ігнорити свою сусідку?
Чи не призведе це до ще гіршої ситуації між нами? А може її злість бере, що в моїй сім’ї життя вирує повним ходом, що мої діти щасливі і я маю двох внучок. А в моєї сусідки того всього нема. Як-не-як, покладала великі надії на свого сина, а він їх не виправдав. Характер в нього не простий, постійно бурчить до неї, і вона бідна біля нього танцює, лиш би все в них було без “бурі”.
Інколи зайде в вечері на чай, послухаю її, тай шкода мені стає. А вже наступного дня, як щось не те з настроєм, то може в мене так вчепитись, що я аж заспокійливе п’ю.
Моя дочка мені недавно запропонувала таку ідею – вирішення цієї ситуації з сусідкою. Записати її сина на якусь “сторінку” і там йому пару реально знайти.
Тоді і сусідка буде щаслива, є надія що й характер її від цього зміниться. Бо як все добре піде, появляться внуки, їй діла до нас не буде.
Та чи можу я собі дозволити таке їм запропонувати?
Чи правильно це буде виглядати з мого боку, що я хочу допомогти? Щоб вони не перекрутили це, що я хочу з них насміятись?
Сильні сумніви мене турбують.
Автор – Успішна Емма