У свекрухи ювілей – 55 років. Ми з Дмитром довго обирали подарунок для Оксани Йосипівни і вирішили купити їй кавоварку. Свекруха дуже любила каву і я хотіла їй догодити. Оксана Йосипівна заздалегідь склала меню для гостей. У списку були і фаршировані гриби, і м’ясо по-французьки, і голубці, кілька салатів і, звісно, солодке. Не один день я провела біля плити. Навіть з роботи довелось відпроситись. Голубці взагалі вночі завивала. 

А як гості прийшли, я ні хвильки за столом не посиділа, бо треба було все подавати. Я свекрусі пропонувала приготувати дещо наперед і поставити в морозилку, але вона хотіла, щоб все було свіже:

– Не розумію, що то за традиції у молоді робити все на халяву, ми так не звикли!

– Я пропоную просто заздалегідь підготуватися, наприклад, печінковий торт можна поставити у морозилку, а потім витягнути, він вже буде готовий!

– Ні, так не годиться!

Тільки сяду на мить, з кимось з гостей заговорю, а свекруха командує:

– Хліба чого так мало дала?

– Та ніби нормально поставила…

– Неси вже голубці! 

– Одразу після м’яса?

– Ну а як? І глянь, чи там грецький салат ще лишився, бо на тарілках уже мало.

Так я увесь день пробігала, а свекруха хоч би носом ткнула на кухню. Але ні, вона іменинниця, в центрі уваги! Як закінчилось святкування, у мене ноги аж гуділи. І тут Оксана Йосипівна нагадала:

Ремонт кухні

– Тепер зі столу треба позбирати, посуд помити.

– Може, ви допоможете?

– А я чого?

– Я вже втомилась, святкування закінчилось, прибрати можна і завтра. Зі столу зберу, а посуд вранці помию…

– Ви, молоді, звикли все відкладати, не така колись була мода.

І давай пригадувати і порівнювати, як вона у свій час хазяйнувала. 

– Ти й сильно не перетрудилася, знаєш, як колись святкували – столи вгиналася. І ніхто не залишав до ранку гору немитих тарілок. А то зробила якихось пару голубців і вже вона змучилась.

Довелось нагадати свекрусі, скільки зусиль я вклала, щоб її потішити. А яка відплата? Замість спокійно відпочити, ще стратити цілу ніч на прибирання? А завтра – понеділок, мені на роботу. Тому вирішила поставити її на місце:

– Я, на відміну від вас, ще працюю і мені завтра на роботу. Гора тарілок зачекає!

– Та годі тобі, у мами свято…

Не очікувала, що чоловік за матір вступиться. У нас раніше не виникало конфліктів. А от тепер Оксана Йосипівна показала, що має вплив на сина. Невже я для них тільки кухарка, прибиральниця? Навіть не маю права погомоніти з гостями. Дістало таке ставлення. У мене, як день народження, сама готую, а рідні й про подарунок можуть забути. Чому ж я маю робити все за когось?

Джерело