“Використання цивільних осіб для підтримки військових операцій є загальновизнаною практикою. МГП, регулюючи статус таких осіб, встановлює баланс між необхідністю залучення цивільних фахівців та необхідністю захисту цивільного населення. Зокрема, МГП передбачає, що цивільні особи, які офіційно уповноважені супроводжувати збройні сили, мають право на особливий захист у разі захоплення в полон”

“Делегування державою своїх військових функцій приватним компаніям не звільняє її від міжнародно-правової відповідальності. Держава залишається суб’єктом МГП і несе відповідальність за дії ПВКО, які діють від її імені або під її контролем. Це означає, що держава зобов’язана забезпечити дотримання цими компаніями норм МГП”

“Попри поширену думку, діяльність ПВОК не виходить за межі правового поля. Навпаки, вона підлягає регулюванню МГП, міжнародним правом прав людини та національним законодавством держав, на території яких вони здійснюють свою діяльність. Однак, як на практиці держави спускають з ціпка ПВКО, а потім відхрещуються та відхрещуються методів, способів, а головне – наслідків їхньої діяльності”