17 липня 2024 року Указом Президента України було затверджено Стратегію морської безпеки України, а вже 22 листопада введено в дію План заходів з реалізації цієї стратегії.

В чому її унікальність, як її реалізація сприятиме посиленню військово-морських спроможностей України в Азово-Чорноморському регіоні у протистоянні з рф та яким буде національний флот у середньостроковій перспективі в інтерв’ю АрміяInform розповів воєнний експерт, капітан 1 рангу у відставці, кандидат військових наук, доцент Степан Яким’як.

— Чи на часі така стратегія, чи варто було зосереджувати зусилля на її доопрацюванні саме зараз? Адже робота над нею розпочалась ще до повномасштабного воєнного вторгнення рф, чи не так? Якою є актуальність Стратегії морської безпеки України, її необхідність в теперішній час?

— Чи потрібна нам зараз «якась стратегія на папері», якщо щосекундно необхідно приймати ситуативні рішення, завдавати ударів по ворогу та виводити з-під удару свої сили? Таку песимістичну тезу, думаю, можна було б сьогодні почути від будь-кого з урахуванням ситуації у війні. Може й справді ця Стратегія не на часі? На таке чи подібні запитання є однозначна відповідь: так — потрібна!

Адже власне наявність стратегій це ключ до перемоги, бо у будь-якій боротьбі повинні бути чітко сформульовані цілі та завдання, які необхідно досягнути. Тільки тоді є можливість раціонально, розважливо і обґрунтовано, розподілити наявні ресурси у часі й просторі.

В умовах війни, зокрема внаслідок захоплення противником Криму, частини інших приморських регіонів, втрати соціально-економічних об’єктів та доступу України до Азовського моря, питання морської безпеки критично загострились. Адже це втрата економічних та інших ресурсів. Вони суттєво знижують можливості української нації і її нащадків у майбутньому. Тому на морі Україною ведеться боротьба за повернення морських просторів. Успіхи є і дуже великі, але справа поки що не завершено: не звільнено Крим, українську частину Азовського і Чорного морів та прилеглих до них приморських частин території України.

— Якщо ми говоримо про національну безпеку України на морі, то як можна охарактеризувати сьогодні її стан?

— Усім відомо, що, попри примушення сил противника до відходу у східну частину Чорного моря, залишаються «сірою зоною» значні площі національного морського простору України в Азово-Чорноморському регіоні. Ці акваторії, що охоплюють неконтрольовану частину територіального моря, внутрішніх морських вод та виключної економічної зони України в Чорному морі та українських внутрішніх вод Азовського моря, сумарно становлять понад 123 тис. кв.км або близько 96,9 % від їх загального обсягу у понад 127 тис. кв.км. І це лише однобічна і формальна кількісна оцінка стану захищеності наших основних національних інтересів на морі. Тому поява даної Стратегії є актуальною, як ніколи.

— В чому унікальність нової української Стратегії?

— Річ у тім, що подібна стратегія, яка визначає цілі та завдання забезпечення національної безпеки на морі (морської безпеки), є далеко не у кожної з провідних морських країн світу. Опрацьована вперше у 2021 році, вона була ухвалена у лютому 2022 року. Та початок повномасштабного воєнного вторгнення відтермінував її введення в дію на понад два роки.

Стратегія морської безпеки України є новітньою та унікальною за своєю побудовою та підходами до розроблення. Її можна віднести до найкращих світових стандартів, бо під час створення використовувались найновіші подібні стратегічні документи провідних держав світу. Для прикладу, під час розробки Стратегії було вивчено Національну стратегію морської безпеки Великобританії 2022 року, Стратегію національної морської безпеки Іспанії 2013 року, Стратегічну концепцію морської безпеки Республіки Польща 2017 року та інші. Використання кращих закордонних зразків забезпечило високий рівень якості української Стратегії.

Унікальність Стратегії обумовлена також тим, що вона вперше у світі опрацьована і введена в дію в умовах, коли держава воює. З одного боку, непросто опрацьовувати стратегічний документ під час перманентних, 24/7 ударів противника. А з іншого боку, її поява враховує воєнний досвід, що онлайн накопичується Україною у війні.

Також слід зазначити, що Стратегія є документом середньострокового планування, тож у ній враховано не тільки теперішні небезпеки і загрози, у першу чергу небезпека незалежності України з боку рф, але й інші загрози, зокрема тероризм, піратство, нелегальна торгівля зброєю і міграція, екологічні загрози та інше. Зрозуміло, що в теперішній час ці загрози не мають пріоритетної актуальності.

— Що слід розуміти під морською безпекою держави і якою є мета Стратегії морської безпеки України?

— Правильне розуміння предмета Стратегії обумовлюється чітким визначенням основних понять. Під поняттям морської безпеки України розуміється захищеність національних інтересів України на морі від наявних та потенційних загроз. В умовах війни внаслідок дій противника, окрім того, виникла небезпека незалежності України. Тобто нам необхідно оперувати терміном «небезпека», у тому числі й на морі, стосовно втрати суверенітету та територіальної цілісності.

З огляду на запеклий характер протистояння у війні рф проти України та можливі його наслідки у Стратегії до основних цілей забезпечення морської безпеки віднесено деокупацію тимчасово окупованих районів територіального моря, внутрішніх морських вод, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України, а також забезпечення державного суверенітету, суверенних та інших прав у морських просторах України. Окрім того, у Стратегії визначено й інші цілі, досягнення яких забезпечує розвиток спроможностей України.

Дуже цінним є те, що Стратегією передбачено можливість оцінювання ефективності її реалізації. Хоча узагальненого показника для оцінювання стану морської безпеки держави не наведено, проте зазначено про наявність «кількісних (індикативних) та якісних показників», передбачених у плані заходів із реалізації Стратегії. Також для незалежних експертів, нажаль, залишалось невідомим, які саме показники будуть використовуватися для оцінювання оперативних спроможностей Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби України. Адже саме ці спроможності повинні в теперішній час гарантувати перемогу України на морі.

Для координації дій та зусиль у досягненні цілей та виконанні завдань, передбачених Стратегією морської безпеки України, у листопаді 2024 року розпорядженням Кабінету Міністрів України було створено консультативно-дорадчий орган — міжвідомчу робочу групу та затверджено положення про неї і її склад.

— Цікаво, а які основні цифри проглядаються у плані заходів з реалізації Стратегії морської безпеки? На ваш погляд, наскільки вони сприятимуть зміцненню безпеки та перемозі у війні?

— З урахуванням того, що успіхи чи невдачі кожного дня війни можуть мати вирішальне значення, стратегія у війні, зокрема й на морі, повинна концентруватися на заходах і діях у короткостроковій перспективі. Безумовно, що і середньострокові й довгострокові заходи повинні плануватися і реалізовуватися.

Однак, які ж основні заходи передбачені у Плані для завершення їх виконання вже у 2024 та 2025 роках? Серед заходів, передбачених у плані реалізації Стратегії, найбільш важливими є наступні:

забезпечити потребу Сил оборони у протикорабельних крилатих ракетах «Нептун» зі створенням відповідних військових, оперативних і стратегічних запасів;

прийняти до складу ВМС швидкісні патрульні катери з ударними спроможностями;

укласти угоди з провідними західними виробниками та забезпечити спільне виробництво морських безекіпажних та морських безпілотних авіаційних комплексів різного призначення згідно з визначеними потребами.

Як бачимо, розробники плану реалізації Стратегії опирались на досвід вже проведених воєнних дій на морі. Було усвідомлено та проаналізовано виявлену перевагу України над противником завдяки новітнім зразкам ракетної зброї, до яких слід віднести ракетний комплекс «Нептун», та морських роботизованих систем, а саме безекіпажних надводних та безпілотних авіаційних комплексів. Тому у плані реалізації Стратегії наголос зроблено саме на їх розвитку.

Також у цей період передбачено: наростити спроможності оборонно-промислового комплексу України із вироблення продукції для покриття потреб Сил безпеки і оборони у морських озброєннях;

здійснення заходів, передбачених Державною цільовою оборонною програмою щодо створення державної інтегрованої інформаційної системи висвітлення надводної та підводної обстановки в акваторії Чорного і Азовського морів та басейнах річок Дніпро і Дунай, зокрема розгорнути та забезпечити стале функціонування на базі Військово-Морських Сил Збройних Сил України відповідної інформаційної системи.

До важливих заходів також слід віднести: проведення консультацій з ЄС та НАТО і прийняття рішень щодо якнайшвидшого започаткування діяльності спільних або скоординованих безпекових місій (морських патрулів) в Азово-Чорноморському басейні.

Упродовж періоду з 2024 по 2026 рік планом передбачено виконання таких основних заходів:

підписання контракту та започаткування будівництва ще двох корветів для ВМС, ймовірно, йдеться про кораблі турецького проєкту Ada та їх прийняття до складу ВМС до 2030 року;

виконання 100% спланованих заходів проєкту «Нарощування військово-морських спроможностей України, достатніх для забезпечення оборони морського узбережжя та захисту національних інтересів в акваторії Чорного і Азовського морів та річці Дніпро»;

запровадження системи забезпечення морської ситуаційної обізнаності (MSA) у ВМС та Морській охороні Держприкордонслужби, а також обмін відповідними даними з НАТО.

В цей же період сплановано: розроблення і прийняття законопроєкту про територіальне море України в Азовському морі, Керченській протоці та північно-східній частині Чорного моря, а також затвердження плану заходів щодо здійснення розмежування морських просторів у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці з рф відповідно до норм міжнародного права;

укладання нових угод про співробітництво у сфері безпеки з країнами, які приєдналися до Спільної декларації про підтримку України від 12 липня 2023 р. у м. Вільнюс, а також запровадження ініціативи спільно з керівництвом зацікавлених держав щодо забезпечення безпеки Азово-Чорноморського, Середземноморського регіонів, зокрема безпеки судноплавства, формування міжнародної платформи «Безпечне Чорне море».

— А які на ваш погляд найважливіші заходи середньострокового планування, тобто на період до 2030 року, визначено у Плані заходів з реалізації Стратегії морської безпеки України?

— Перш за все, передбачено реалізацію заходів Дорожньої карти розвитку спроможностей ВМС та Морської охорони Держприкордонслужби в рамках Коаліції морських спроможностей. Йдеться про набуття спроможностей Військово-Морськими Силами відповідно до майбутньої структури — Future Navy — 2035.

Розв’язання питання щодо будівництва у співпраці з Данією чотирьох багатофункціональних патрульних кораблів типу MRPV для ВМС та одного для морської пошуково-рятувальної служби Мінінфраструктури. До 2028 року сплановано досягнення сумісності ВМС та Морської охорони Держприкордонслужби з військово-морськими силами та підрозділами берегової охорони держав — членів НАТО і ЄС, забезпечення готовності до спільного застосування у складі міжнародних формувань, видових, міжвидових та міжвідомчих угруповань.

Ці заходи виконуватимуться згідно з переліком вимог до взаємосумісності Сил оборони України, розглянутих під час засідання Ради Україна — НАТО Саміту НАТО у Вашингтоні. Також передбачено приведення у відповідність зі стандартами НАТО протикорабельних спроможностей, а також здатність ВМС та Морської охорони Держприкордонслужби до дій в умовах операцій високої інтенсивності, здійснення взаємодії спільного ведення інтегрованої протиповітряної і протиракетної оборони.

Також у цей період сплановано укласти міжнародні договори щодо тимчасової міжнародної військової (військово-морської) присутності держав — членів НАТО на території Автономної Республіки Крим (після її деокупації), провести розмінування акваторій Чорного та Азовського морів, внутрішніх вод України за сприяння та за участю країн-партнерів, НАТО і ЄС, вжити заходів із забезпечення екологічної безпеки, забезпечити розвиток оборонно-промислового комплексу, зокрема суднобудівної галузі, розвиток системи водних річкових шляхів та створення і функціонування Центру ситуаційної обізнаності на внутрішніх водних шляхах.

Важливим заходом також буде забезпечення постійної присутності України в міжнародних інституціях з питань морської безпеки і діяльності на морі та на міжнародних річках.

Великим за обсягом у середньостроковій перспективі буде комплекс завдань зі створення багаторівневої системи професійної військової освіти відповідно до стандартів НАТО, кращих вітчизняних та закордонних практик, власного досвіду ведення бойових дій.

Так, буде організовано взаємодію з численними центрами передового досвіду НАТО, які опікуються питаннями морської безпеки та морських операцій. Також буде розширено підготовку особового складу ВМС та Морської охорони Держприкордонслужби на території європейських країн під егідою Місії допомоги Європейського Союзу Україні.

Водночас до 2028 року передбачено завершити створення Військово-морської академії на базі Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», та підпорядкування академії Військово-морського коледжу з підготовки старшин, Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного, Центру водолазної підготовки та виживання на морі. Буде відновлено та розпочато активне використання для підготовки курсантів навчального вітрильного фрегату «Дружба».

В інтересах національно-патріотичного виховання впродовж 2024-2030 років буде створено сучасний музей війни на морі на базі Військово-історичного музею Військово-Морських Сил Збройних Сил (м. Одеса). Буде запроваджено інтерактивну філію музею для всіх вікових категорій з використанням ігрових технологій управління безекіпажними (безпілотними) системами та береговими ракетними комплексами. Також сплановано створення музейного комплексу «Острів Зміїний» як філіалу музею. Після завершення воєнних дій на морі будуть встановлені місця загибелі кораблів ВМС і Морської охорони ДПС, буде передбачено заходи з вшанування пам’яті загиблих моряків та визначення історико-туристичних місць протидії ворогу на о. Зміїний, у містах Одеса, Очаків та ін.

— Які є ризики і як буде здійснюватись контроль за реалізацією Стратегії?

— Найбільш ризиком є втрата ініціативи на морі та намагання противника подолати технологічну та інтелектуальну перевагу України у діях на морі. Це вимагає уже зараз, в кінці 2024 року та на початку 2025 року вжиття усіх необхідних заходів щодо звільнення Криму, послаблення оборони противника на півдні України та, таким чином, створення умов для перемоги на інших стратегічних напрямках.

Тож, якщо під час реалізації Стратегії не буде чіткого бачення щодо завдань і заходів зі звільнення Криму військовим чи іншим шляхом, значить у вищого керівництва держави та військових керівників ЗСУ та зокрема ВМС буде недостатньо обґрунтувань щодо доцільності чи можливості проведення такої операції. На відміну від «тих ідей», які пропонують деякі незалежні експерти. Напевно на це є відповідні дані, факти, цифри і розрахунки.

Як відомо, деякі експерти пропонують варіанти проведення такої собі «спеціальної військової операції» з відновлення контролю над Кримом. Ця операція передбачає проведення раптових рейдових дій з моря із захопленням ключових логістичних центрів, військових і державних пунктів управління та критично важливих військових обʼєктів після інтенсивної повітряної операції з придушення усіх видів оборони противника у Криму.

Стосовно інших ризиків та здійснення контролю за реалізацією Стратегії, то варто наголосити, що Кабінет Міністрів України повинен кожні півроку інформувати Раду національної безпеки і оборони України про результати виконання плану. Окрім того, Уряд вноситиме пропозиції для підвищення ефективності діяльності із забезпечення морської безпеки держави. Своєю чергою РНБО прийматиме необхідні рішення щодо захисту національних інтересів та оборони України на морі.

Важливо, що Стратегією передбачено також здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю державних органів щодо її реалізації, як це закладено Законом України «Про національну безпеку України». В межах цього контролю визначальну роль як завжди відіграватимуть медіа, незалежні експерти та громадські об’єднання.

Підсумовуючи, варто зазначити, що нова Стратегія морської безпеки України є чіткою послідовністю кроків, що ведуть до перемоги України, зокрема на морі. Так, у Стратегії однозначно не вказано, у який спосіб буде здійснюватися звільнення Кримського півострова — дипломатичним чи військовим шляхом. Тому що така інформація була б дуже корисною противнику. Тому вона має бути у закритих планувальних документах. Наприклад, у стратегії воєнних дій Сил оборони України на морі, яка, я впевнений, уже розробляється, а, швидше за все, уже впроваджується.