Ідеологічна робота в колишньому Союзі починалася ледь не з пелюшок. У дитсадках висіли портрети вождя. А в школі жовтеняткам роздавали значки-зірочки з його зображенням і втовкмачували, яким він був няшечкою-ангелочком. Аналогія — від запозичення з релігії, адже придумати власне важко. Та й навіщо, коли можна вкрасти готове, лиш трохи переінакшивши на свій лад. Як, власне, в колишній імперії й робили чи не з усім.

У Городенківському будинку піонерів ідеологія була на рівень вищою. Дітям втовкмачували про “єдіний совєтскій народ”. Як готувалися до демонстрацій на 1 травня або на річницю жовтневого перевороту, то паперові квіти, транспаранти робили на гуртках. А прапори союзних республік несли в колонах.

Із початком Незалежності заклад став Будинком школяра. Прагнули позбутися всього, що нагадували про колишню ідеологію. На смітник ішли транспаранти, плакати. Й тут натрапили на кілька великих пачок із новісінькими радянськими прапорами. Шовкова тканина, розфарбована в кольори-символи колишніх республік.

За повального дефіциту початку 90-х минулого століття гуртом вирішили те “добро” не викидати, а перетворити на спортивні костюми. В Будинку школяра тоді директорка Галина Волицька, її заступниця Любов Мельничук і всі керівники гуртків уміли шити. Так само, як і директорка Станції юних натуралістів Мирослава Лукинюк і методистка Ганна Гафткович та працівники СЮН, що теж були в одному приміщенні з БШ.

І пішов процес. Фасони підгледіли за китайським ширпотребом, який тоді заполонив прилавки. Тепер сміємося-дивуємося, як такі канарчасті костюми можна було носити. Зате вони стали ніби символом буремних дев’яностих.

Викрійки взяли із французького журналу “Бурда”. Він був у страшному дефіциті, однак добрі листоноші допомогли його дістати. Копіювали спеціальними пристроями на газетний папір. Благо, того ідеологічного непотребу з великоформатними сторінками, на зразок “Правди” та “Ізвєстій”, було чимало.

Спортивні костюми шили на підкладці із ситцю. Вийшли вони наче справжні-китайські. Щоправда, шикували в них до першого прання. Підкладка зсілася більше, ніж синтетичний верх. До всього, колишні прапори просто облізли. Очевидно, не призначалися для довгого використання. Фарба перебилася з однієї кольорової смужки на іншу, геть спотворивши наші “шедеври”.

На жаль, знімків тих строкатих рукотворних витворів не збереглося. Можливо, нам і соромно було їх фотографувати, щоб, бува, хтось не впізнав первинне призначення матерії та не насміхався. Зате є що згадати та покепкувати одні над одними. Отака історія.

Людмила Стражник. Фото з мережі Інтернет.

Читайте також:

Читайте нас у тг