Не дивлячись на курс долара, проблеми з ремонтом, вибір району, я дуже радію. Звісно, без кредитів не обійшлося, але я все вчасно віддала. До того ми жили з моєю мамою та сестрою. Тісно, нема власного простору

Поки я без нового чоловіка, тому кімнати-студії мені вистачає з головою. Сама розробила дизайн кухні та ванни, обирала декор у кімнати. Навіть спеціально купила картини за номерами, аби розфарбувати та повісити на стіни. Яна завела домашнього улюбленця – котик Майк, взяла з притулку. Донька розставила всі свої іграшки на полиці. Звісно, клеїли ті шпалери, які саме вона хотіла. 

Однак, після ремонту мама почала дуже частенько до нас приходити. Постійно казала, що хоче побачитися з онучкою. погратися з Яною:

– Так забери її з садку, прийдете додому.

– Ні, я краще зразу в тебе її чекатиму.

Мама не соромилася критикувати мій дизайн. То їй не подобалося, що диван такого сірого кольору, ніби домовина:

– Ну чому ти не сказала мені за диван? Сусідка якраз свій викидала, такий файний, радянський, пружини нормальні. Я б за 2 тисячі домовилася тобі його взяти. 

– Але мамо..

– Ну що мамо? То не ремонт, а якийсь несмак. 

У мене підлога з підігрівом, тому я ходжу тільки в капчиках чи шкарпетках і донька також. А мама тиждень тому притягла мені старий килим! Мовляв, аби ми не мерзнули. Я ввічливо відмовилася від такого “подарунку”. І мама дуже сильно образилася. 

Потім мені на шию вирішила сісти молодша сестра Неля. Вона якраз закінчує 11 клас. Звісно, мама насідає, аби вона готувалася до ЗНО та ходила до репетиторів. Тільки сестра інакше вважає:

– Привіт, можна я в тебе побуду з 2 години десь до 3?

– А хіба в тебе не має бути додаткове з англійської?

– Має. Але я хочу прогуляти. На вулиці холодно, я в тебе перечекаю. Ну буль ласка, я ж твоя сестра!

Раз я пустила її, після чого дуже пожаліла. Неля думає, що моя квартира – то її другий дім та схованка від мами. Вона не раз приходила трішки “під шафе”, прогулювала уроки та додаткові заняття. Тільки коли я пригрозила, що про все розповім мамі – то заспокоїлася.

Але обіцянки Нелі стало не на довго. Два дні тому телефонує до мене:

– Слухай, а ти де на Новий Рік будеш? 

– Вдома.

– А ти б не хотіла Новий Рік з мамою зустріти? 

– А ти чому пропонуєш?

– Просто ми з друзями хотіли орендувати квартиру, але нам не виходить, бо дорого. Можна ми в тебе посвяткуємо? Нас буде тільки 7 людей. 

Я добре знаю цю “гоп-стоп” компанію. Почнуть випивати, палити, ще мені всю квартиру рознесуть. Не вистачало, аби ще сусіди потім мені зауваження робили. 

– Ні, Нелю. Я тобі не готель чи ресторан. І забудь про святкування, я вас на поріг не пущу. 

Сестра одразу пожалілася мамі. І вона звісно, зателефонувала мені, аби почитати моралі:

– Ну хіба тобі не соромно молодшій сестричці відмовляти?

– Мамо, я знаю, що Неля тут зробить. Буде повний гармидер. Я не хочу пускати незнайомих людей у квартиру. Нехай у тебе святкують.

– А ти на мене пальцем не показуй. Нелічка тебе просила, не мене. Та поступися сестрі. Чи тобі якісь квадратні метри дорожчі за рідних людей?

Я кинула слухавку. Звісно, Неля навіть на поріг не зайде 31 грудня. Я цю квартиру купила для себе і доньки, а не для її друзів. Скоро взагалі терпець увірветься і я поставлю собі систему охорони. Раз Неля та мама не розумію по-людськи моє “ні”. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими!