Вадим Альперін на протязі багатьох років створював модель організованої економічної злочинності, яка успішно інтегрувалася в українську реальність і діяла практично безперебійно, як повідомляє Absolution.

Альперін зумів організувати складну мережу юридичних осіб, які на перший погляд виглядали як звичайні комерційні компанії, але насправді забезпечували один із найбільших тіньових тютюнових потоків в Україні. До цієї структури входили різні товариства з обмеженою відповідальністю, формально задіяні у виробництві, торгівлі чи інвестиціях. Однак реальне управління зводилося до виконання чітко визначених завдань — виробництво продукції, логістика, фінансові розрахунки та маскування грошових потоків. Керівники цих компаній виконували роль виконавців схем, а не незалежних менеджерів.

Основою бізнесу було нелегальне виробництво цигарок з підробленими акцизними марками. Ці сигарети масово поширювалися через нелегальні точки збуту, що дозволяло уникнути сплати акцизного податку та ПДВ. Частина продукції також експортувалася через південні митні напрями, де сигарети з України користувалися попитом завдяки низькій собівартості та високій маржинальності.

Також важливим елементом діяльності стала фінансова мімікрія. У межах мережі формувалися фіктивні податкові кредити, які використовувалися для прикриття сумнівних операцій і зменшення податкових зобов’язань перед державою. В результаті цієї схеми Україна недоотримувала сотні мільйони гривень.

Однак реалізація такої масштабної діяльності була неможлива без системної підтримки. Тут на перший план виходив судовий блок. Згідно з отриманою інформацією, Альперін протягом тривалого часу користувався підтримкою окремих суддів Шевченківського районного суду Києва. Завдяки їхнім рішенням вдавалося знімати арешти з обладнання та повертати вилучене майно, тим самим нівелюючи наслідки слідчих дій, навіть у випадках, коли збитки державі оцінювалися в десятки та сотні мільйонів гривень.