Заробітна плата — це винагорода, яку роботодавець сплачує працівнику за виконану роботу. До зарплати відносять різноманітні премії, комісійні винагороди, гонорари, місячні оклади та аванси.

Зазвичай зарплата регулярно нараховується працівникам на банківські рахунки або виплачується готівкою у терміни, визначені у колективному договорі.

Як в Україні регулюються виплати заробітної плати та в які строки вона має бути нарахована працівнику — далі в матеріалі Фактів ICTV.

Заробітна платня: види та форми

В Україні зарплата є кількох видів:

• Основна — платня за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.
• Додаткова — це доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також премії.
• Інші виплати — до них належать гроші у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами, виплати в межах грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати.

Загалом є дві основні форми оплати:

• погодинна – виплачується від кількості відпрацьованих годин та ставки за одну годину;
• відрядна – залежить від кількості виготовленої продукції, виконаних робіт чи наданих послуг працівника.

Строки та періодичність виплати зарплати

В Україні це регулюється законом Про оплату праці та ст. 115 Кодексу законів про оплату праці.

Там зазначається, що конкретні строки виплати ЗП мають бути встановлені в одному з документів:

• колективному договорі;
• нормативному акті роботодавця, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, — зазначається у ст. 24 закону України Про оплату праці.

Відповідно, роботодавець має виплачувати зарплату працівникам двічі на місяць з проміжком не більше 16 днів. Наприклад:

• 1-го та 16-го числа кожного місяця;
• 7-го та 22-го числа;
• 4-го та 19-го числа.

Згідно з документами, заробітна платня виплачується працівникам:

• у робочі дні за графіком роботи підприємства;
• не менше двох разів на місяць;
• через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
• не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Щоб встановити конкретні терміни виплати, необхідно розділити місяць на дві частини.

Відповідно, зарплата (аванс) за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватися в період з 16-го до 22-го числа кожного місяця, а за другу — з 1-го до 7-го числа наступного місяця.

При цьому у колективному договорі має бути зазначена конкретна дата виплати ЗП. Наприклад, за першу половину місяця — 16-те число місяця, а за другу — 1-ше число наступного місяця.

У випадку, коли день виплати заробітної плати припадає на вихідний, свято чи неробочий день, то ЗП нараховується працівнику напередодні.

Варто звернути увагу, що у кожному колективному договорі проміжок між виплатою зарплати може бути більше чи менше 16 днів. Тобто, це індивідуально.

Якщо працівник працює на спрощеному режимі праці, розмір та строки виплат його ЗП визначаються трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць.

Відповідальність за порушення термінів виплати ЗП

Якщо роботодавець не дотримується встановлених термінів та затримує зарплату або не виплачує її зовсім, в Україні передбачена відповідальність:

• якщо ЗП виплачується раз на місяць (без авансу) — штраф в розмірі однієї мінімальної зарплати: 8 000 грн;
• якщо роботодавець порушує строки виплати зарплати не більше ніж за один місяць — накладання штрафу в розмірі однієї мінімальної зарплати: 8 000 грн;
• якщо порушення були більше одного місяця — штраф у розмірі трьох мінімальних зарплат: 24 000 грн.

15 березня 2022 року було прийнято Закон України №2136-IX  Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 року, відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Відповідно до статті 10 цього закону:

1. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
2. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
3. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.