Перші за довгий час повноцінні тристоронні переговори між Україною, США та Росією в Абу-Дабі стали подією, яку кожна зі сторін поспішила подати як позитивний зсув. У Вашингтоні їх назвали «продуктивними». Володимир Зеленський обережно говорить про «конструктивність» і обговорення можливих параметрів завершення війни.

Але за цим стриманим оптимізмом чітко проступає головне: реального зближення позицій не відбулося. Особливо щодо ключового питання — територій. Саме тут переговори знову вперлися в стіну.

---

Росія без масок, але без поступок

Уперше за довгий час з російського боку в переговорному залі з’явилися не політичні декорації, а люди, які безпосередньо відповідають за війну. Без гучних лекцій про «історичні землі», без емоційних заяв — але й без жодних кроків назустріч.

Москва чітко зафіксувала свою максималістську позицію. Йдеться про вимогу виведення ЗСУ з неокупованої частини Донецької області та фактичне заморожування фронту в Запорізькій і Херсонській областях. При цьому Росія не відмовляється від майбутніх територіальних претензій.

Відповідь Києва залишається незмінною й однозначною: жодних поступок територіями не буде за жодних обставин. Це принципова позиція, яка не змінюється ні під тиском, ні під дипломатичними формулюваннями.

---

Чому Кремль дозволив «позитив» у ЗМІ

Показовий момент — риторика російських офіційних медіа. Вони раптом вирішили подати переговори так, ніби ті не провалилися і навіть мають певні результати. У реаліях повного контролю Кремля над інформаційними витоками це виглядає не випадково.

Це означає, що в Москві принаймні зацікавлені в продовженні процесу. Але питання — навіщо саме. Для пошуку реального виходу з війни чи для чергової гри на час. Тактики, яку Путін використовує роками: затягувати переговори, не дратувати Білий дім, але паралельно продовжувати бойові дії.

---

Імітація діалогу замість припинення вогню

Поки що Росія намагається відвести переговори в бік другорядних тем і максимально уникнути розмови про припинення вогню. Кремль не готовий відмовлятися від терористичної тактики. Це підтверджується простою реальністю: навіть під час переговорів удари по об’єктах критичної інфраструктури України не припинялися.

Це ключовий маркер. Країна, яка справді хоче миру, не посилює терор у момент діалогу.

---

Головне питання без відповіді

Сьогодні питання вже не в тому, чи тривають переговори формально. Питання в іншому. Чи готова Москва перейти від імітації до реального припинення вогню. Чи здатні США змусити Кремль говорити про головне, а не ховатися за зручними символічними темами на кшталт «спільного використання ЗАЕС».

Поки що відповідей немає. Є лише пауза, яку Росія намагається використати у власних інтересах. І це робить будь-який стриманий оптимізм максимально крихким.