– Я тут вирішив, що синові краще жити зі мною, – “втішив” Юлю чоловік. – Я багато можу йому дати, на відміну від тебе.

– Та хто тобі його віддасть? – тремтячим голосом поцікавилася дівчина. – Я хороша мати, не гуляю, чудово заробляю, незважаючи на декрет. На якій підставі хочеш забрати у мене дитину?

Дмитро невдоволено скривився. Він розумів, що легко не буде. Розумів, що Юля досі на нього дуже ображена! Не дарма ж поїхала в інше місто, а адресу давати відмовляється! Його синові вже два роки, а він його ще жодного разу не бачив! Пара фотографій на місяць не береться до уваги.

Чоловік відчайдушно хотів брати участь у житті своєї дитини! Але… гроші поверталися у день відправлення. Юля гордо відмовлялася приймати будь-яку допомогу, яка їй і не була потрібна, якщо чесно.

– Що він може побачити у твоєму місті? Я ж живу в столиці, тут купа можливостей…

– Ти вирішив розлучитися? – зупинила його дівчина. Дмитро прямо бачив, як вона відсуває від вуха слухавку і закочує очі до стелі. – Хочеш покликати мене заміж? Даремно. Я вже знайшла свою другу половинку.

– От і роди ще одного, а сина віддай мені! – Чоловік підвищив голос, майже вигукував в трубку. – Ти ж знаєш мою ситуацію!

– Знаю, дуже добре знаю, – голос у Юлі миттєво став задоволеним. – Ти отримав по заслугам, мій любий. Живи тепер з думкою, що твоя єдина дитина вважає своїм батьком зовсім сторонню людину. Більше не дзвони мені, гаразд. Ти зробив свій вибір.

Дмитро відкинув трубку на диван. Ну, Юля! Негідниця та ще, сміє сміятися з його становища! Так, він зробив свій вибір і анітрохи про нього не шкодує! Мати в дружинах таку жінку… Ну вже ні! А сина він все одно забере, чого б йому це не коштувало б!

Чому він вирішив зробити це лише зараз? Все дуже просто – йому потрібний спадкоємець. Це головна (і єдина) умова для отримання величезної спадщини від улюбленого дідуся!

Адже діда не влаштовує просто наявність дитини десь там. Ні, йому подавай правнука до свого дому. На старості понянчиться, бачите, хоче.

– Що, не згодна? А я відразу про це сказала, – засмучено сказала Рита, сідаючи до чоловіка на диван. – Ти їй про спадок не сказав?

– Ось ще, – пирхнув чоловік. – Щоб вона до діда поїхала і собі все забрала? Не дочекається! А сина я так і так заберу. Найму хорошого адвоката, і він все влаштує. Кожна людина має свою ціну, потрібно її тільки визначити.

******************

Юля ж у цей час усміхалася, сидячи в гостях у сестри. Та теж посміювалася, хоч і не так явно.

– Прикинь, він хоче у мене сина забрати… Серйозно? Ось же він не розумний …

– Та я взагалі не розумію, як твій Дмитро у всю цю нісенітницю повірив, якщо чесно. Він же тебе добре знав. Ти нізащо не народжувала б без чоловіка.

– Але ж повірив! – Юля єхидно посміхнулася. – Як смажений півень у… – дівчина помітила цікавий погляд хлопчика та стрималася від уточнень місця. – Ну, ти мене зрозуміла.

– А дід у нього не промах, вирішив онука провчити.

Катя взяла сина, що вже трохи засумував на руки. Опинившись у мами на ручках, малюк миттєво посміхнувся. Знав би Діма, що весь цей час він отримує фотографії абсолютно чужої йому дитини! Цікаво, як би він на це відреагував?

Але він заслужив! За те, що доводив сестру до сліз! За те, що крутив одночасно із двома дівчатами, а одружитися вирішив на тій, яка донька партнера. І за те, що знав про цікаве становище Юлі!

А тепер, коли стало відомо, що чоловік не може мати дітей після  недуги, єдиним шансом Дмитра на спадщину став маленький Михайлик. Дитина, яка до минулого місяця була йому зовсім не потрібна!

– Знаєш, коли я відсилала ці фото, я просто хотіла вивести з себе Дмитра і його дружину. Мовляв, дивись, у тебе син росте, а твоя дружина тобі дитину подарувати не може, он вже кілька невдалих спроб. Я навіть не думала, що все так повернеться, – трохи заспокоївшись, сказала Юля. – Якби не його дід, який заявив мені півроку тому, я б, напевно, покинула цю справу і розповіла правду.

– А чому промовчала?

– Дід Дмитра попросив. Він хотів подивитися, що зробить онук, – невдоволено скривилася дівчина. Юлі не дуже подобалося, що її вплутують у цю історію. – Чи спробує він мене вмовити або вирішить відібрати у мене малюка, зовсім не зважаючи на мою думку. Від цього залежить частка Дмитра у спадку.

– Ну, тоді йому навряд чи щось світить.

P.S.

Дмитро, який почув від адвоката новину про сина, ледве стримувався від образи. Він вже відчував гроші, а воно он як повернулося! А потім чоловіка викликав до себе ще й дід і сухо повідомив, що виключає його із заповіту.

Лише одна Юля була задоволена – колишній отримав за заслугами.