Екіпаж бойової броньованої машини тактичної підтримки Husky — двоє бійців. Це водій та кулеметник, який виконує також роль штурмана. Від їхньої професійної злагодженої роботи в буквальному сенсі залежить життя бійців на передовій, адже головне завдання бронеавтомобіля — логістика переднього краю.

Про те, як безпечно доставити солдат якнайближче до позицій на лінії бойового зіткнення та вивезти їх звідти, які небезпеки чигають на бронемашину під час місії та як захистити її від ураження ворогом, а також про унікальний «триколісний» порятунок з-під ворожого обстрілу АрміяInform розповіли десантники 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України водій з позивним «Мексиканець» та його штурман, кулеметник «Хохол».

«Мексиканець»: «Обучали ловко — мені сподобалось»

У війську «Мексиканець» родом з Полтавщини вже понад рік — його мобілізували у вересні 2023 року. Його батько воює з перших днів «широкомасштабки», тож певний час чоловік мав відстрочку, однак перебував на зв’язку з місцевим ТЦК та регулярно оновлював дані. Коли правила мобілізації змінились — прибув після першого телефонного дзвінка.

Підготовку — спочатку БЗВП, а потім сержантські курси — боєць пройшов у Британії у межах міжнародної навчальної місії Interflex. Навчанням він задоволений, хоча, за його словами, частина із того, чому навчали іноземні інструктори, навряд чи може знадобитися під час сучасної війни.

— Нас відправили в Британію на навчання, навчали австралійські інструктори. Навчали ловко, інформацію доводили внятно — мені сподобалось. Хоча вони вчать по методичці, є те, що в нас не використовується. Але вони слухали, як у нас іде війна, і підстроювалися під неї, старалися навчання змінити, щоб воно нам знадобилось, — згадує «Мексиканець».

Після базової загальновійськової підготовки 15 найкращих бійців зведеної навчальної роти відібрали для проходження сержантських курсів. Вони також проходили у Британії за поглибленою порівняно з БЗВП програмою, яка включала також курси з військового лідерства.

— Дивляться, хто як навчається, як засвоює інформацію, і з 200 осіб залишають 15 на підвищення кваліфікації. На сержантських курсах уже командують відділенням, кожен по черзі бере командування на себе й організовує виконання бойового завдання, — розповідає боєць.

Після повернення в Україну «Мексиканця» призначили командиром відділення, він брав участь у боях в районі Мар’їнки. Потрапивши до шпиталю через грижу звернувся до командування з проханням перевестися на посаду водія, який, з огляду на багаторічний цивільний досвід роботи водієм вантажівок, задовольнили.

Прийшов нормально пошмаляти по орках

«Хохол» у війську він так само другий рік. Професійний спортсмен, він також не мав жодного військового досвіду і став бійцем 46 бригади після БЗВП та навчання на фах зв’язківця. Однак від самого початку «Хохол» рвався на бойові завдання, тож невдовзі став кулеметником.

— Кулемет — тяжка зброя. Але мені тяжке подобається. Він вражає ворога. Тому я себе побачив тут. В мене навики є і сили вистачає, тому я тут потрібніший. І взагалі — я прийшов сюди не просто «похлопати», а нормально пошмаляти по орках, — каже боєць.

Незвична для українця зовнішність «Хохла» може здивувати, однак він корінний киянин родом з Дарниці та майже ровесник української незалежності — йому 33 роки. Українська мова й держава Україна для нього рідні, а говорить він так, що на слух запідозрити у ньому іноземця абсолютно неможливо.

— Боронити державу комусь потрібно. Тому ми стоїмо і будемо стояти до кінця. Неважливо, що вони (росіяни — ред.) здорові, великі, скільки у них зброї, скільки у них ресурсів. У нас є Богом дана земля, за нами правда і ми підемо до кінця, — переконано стверджує він.

Як кулеметник «Хохол» воював на різних напрямках, доводилося працювати по ворогу і зі стаціонарних позицій з кулемета на станині, й зі штатної зброї на бойових бронемашинах. Інколи доводилось бити окупантів на відстані всього у 100–150 метрів, що надзвичайно близько для важкого «Браунінга».

Зараз боєць на посаді навідника в екіпажі бронеавтомобіля «Хаскі», де виконує роль штурмана та кулеметника. Від його витримки, мужності, швидкості й точності залежать виконання бойових завдань та життя побратимів.

«Хаскі» — «маневреніша, швидша, бодріша» і… дуже містка

З весни 2024 року «Мексиканець» посаду водія, їздив на «Козаку». Згодом бійці «приручили» бойову броньовану машину тактичної підтримки «Хаскі» й відтоді забезпечують логістику на передовій на цьому високопрохідному маневреному та добре захищеному українському автопанцернику іноземного виробництва.

Завдання екіпажу «Хаскі» — завезти бійців на точку висадки та вивезти їх під час ротації, евакуювати поранених та загиблих, доставити боєприпаси, воду, харчі й усе необхідне військовим на позиціях. Бронеавтомобіль International MXT-MV у модифікації Husky TSV годиться для цих завдань якнайкраще.

— Завозимо особовий склад на позиції, евакуюємо «трьохсотих», підвозимо БК — виконуємо на «Хаскі» всі завдання постачання передової. Прохідність у машини чудова — потужний двигун, повний привід, високий кліренс з регулюванням. Де якась воронка — вона її проскакує, — каже «Мексиканець».

Порівнюючи «Хаскі» з «Козаком» водій хвалить ББМ іноземного виробництва. Каже, що в «Козака» є лише підкачка коліс, тоді як регулювання кліренса відсутня — ходова вся на амортизаторах, тож йому складніше долати вирви. «Маневреніша, швидша і бодріша», — каже боєць про «Хаскі».

Ще однією з переваг потужного військового автомобіля є його місткість. Зазвичай у кабіні, окрім екіпажу з водія та другого номера, може розміститись 3–5 бійців десанту. Однак за потреби «Хаскі» може взяти на борт і 6–7 піхотинців, а в екстремальних ситуаціях — навіть значно більше.

— Найбільше на такій машині вивозили 24 людини, а я особисто забирав 10 людей, — розповідає «Мексиканець», показуючи невеликий, але достатній для розміщення чималого вантажу кузов машини. Бійців у ньому намагаються везти лише у разі термінової евакуації, адже це найменш захищена частина бронеавтомобіля.

Решітки і РЕБ дуже допомагають

«Хаскі» має потужний захист, її броня легко витримує не лише автоматні та кулеметні черги й уламки, але також близькі розриви мінометних мін та артилерійських снарядів. Бронекапсула надійно рятує екіпаж і десант у разі наїзду на протитранспортну міну отримує контузію, однак лишається неушкодженим.

— Під артобстріл потрапляли неодноразово. Броня сильна, рятує життя. Близький розрив і 120, і 152 калібру витримує — від уламків захист надійний. На міни також наїжджали і капсула витримувала, весь екіпаж був живий, тільки контужений, — розповідає водій.

Для захисту від FPV-дронів на бронемашині додатково встановили решітки-екрани. Наварені або прикручені на відстані 15‒20 см від броні «Хаскі» вони, за словами військового, є доволі помічними, оскільки розсіюють кумулятивний струмінь, зменшуючи його пробивну силу.

— Решітки дуже допомагають, бо імпульс втрачається, йде розсіювання, і в основну броню він б’є лише частково. Їх часто доводиться підварювати, підкручувати, бо «мангал» не витримує тряски на поганій дорозі — часто щось відвалюється, — каже «Мексиканець».

Ще один рівень захисту — засоби РЕБ від БПЛА противника. Їх в автомобілі можна встановити кілька, щоб вони працювали та подавали ворогові сигнал одразу на кількох частотах.

— 3‒4 РЕБи встановлюємо на різні частоти, щоб захистити себе і піхоту. Вмикаємо їх під час наближення до небезпечної зони, куди можуть діставати дрони противника, — розповідає боєць.

«…завжди все робиться по-сірому, по-темному…»

— Логістику визначає час — завжди все робиться по-сірому, по-темному. Виконання завдання в цілому займає приблизно годину — півтори. Зупинка ж машини займає зазвичай 30‒40 секунд, щоб не навелися. За хвилину максимум треба повністю обернутися, розвантажитися чи завантажитися — і швидко їхати, — каже «Мексиканець».

«Хаскі» має інфрачервоні фари, які дозволяють освітлювати дорогу, не демаскуючи автомобіль яскравим світлом. Однак зазвичай водій користується також приладом нічного бачення, дивлячись у нього безвідривно по 30‒40 хвилин.

Під час зупинки водій у жодному разі не покидає свого місця у бронемашині, а процес організовує другий номер екіпажу, який за потреби може виконувати різні ролі — від штурмана до кулеметника. Саме він знає, як найшвидше та найкраще розмістити у «Хаскі» бійців та вантаж.

— Зі мною завжди є помічник, другий номер. Він увесь час контролює, виходить і допомагає завантажитися чи розвантажитися. Він контролює, щоб всі люди сіли, щоб нікого не забули. А під час руху він є штурманом — дивиться у «Кропиву», підказує де є поворот, щоб не проїхати, — пояснює водій.

— Я під’їжджаю, відразу розвертаю машину. Ще перед зупинкою штурман уже відкриває двері й готується вистрибнути, щоб швидко допомогти комусь залізти чи вилізти. Він розподіляє людей по машині, щоб не було скупчення і все це не займало довгий час, — каже «Мексиканець».

Коли автомобіль рушає, другий номер заскакує в нього останнім вже практично на ходу, адже кожна секунда затримки може виявитися смертельною. Й уже буквально за одну хвилину потужний двигун дозволяє розігнати багатотонний бронеавтомобіль до швидкості близько 100 км/год.

«Хаскі» — не лише важка здобич, але й небезпечний хижак

Транспортний засіб поблизу передової — це завжди першочергова ціль для противника. Щоб вивести його з ладу і знищити окупанти намагаються поцілити насамперед у водія, адже його ураження знерухомить автівку і дозволить добити її наступними ударами.

— Б’ють по місцю водія, якщо тільки можуть, — каже «Мексиканець». — Страшно, звичайно, але що робити? За ніч маємо зробити 2‒3 ходки, щоб закинути і вивезти наших бійців та забезпечити їх всім необхідним. Крім нас цього ніхто не зробить.

Однак «Хаскі» є не лише засобом доставки та ціллю, за якою полює ворог. Зі здобичі, що втікає, бронеавтомобіль за потреби перетворюється на грізного хижака. Його штатне озброєння — універсальний кулемет Browning калібру 12,7 мм — дозволяє нищити ворога на відстані до двох кілометрів.

— Може бути завдання висунутися на «передок» та відпрацювати по ворогу. З дронів виявляють противника, дають нам координати — і ми «вилітаємо», шмаляємо. Можемо прямо на ходу стріляти, якщо треба — головне слухати команди по рації, — каже про бойову роботу «Хохол».

Оцінюючи живучість бронемашини, він згадує випадок, коли під час заїзду на позиції «Хаскі» на трьох колесах упевнено вивезла екіпаж з під обстрілу. Тоді ворогу вдалося поцілити у праве заднє колесо автопанцерника, однак бронеавтомобіль дістався безпечної зони навіть попри те, що їхати довелося буквально на ободі.

— Дали завдання вивезти групу. Коли ліз закривати двері і влетіла нам у заднє праве колесо FPV. Нас звичайно оглушило, ми отримали легку контузію. Але позакривали двері та рушили на трьох колесах. «Хаскі» вивезла! — захоплено згадує «Хохол».

Leopard і «Санта-Барбара»: як «Лохматий» танк НАТО береже танкістів

До «Хаскі» бійці ставлять з любов’ю і повагою — майже як до живого члена своєї дружньої бойової команди. Про неї дбають, ретельно перевіряють і за потреби якісно ремонтують перед кожним виїздом, адже від справності бадьорого хижого броньовичка залежать життя — побратимів та їхні власні.