23-го грудня 1932 року у Львові тодішня польська влада стратила двох українців Дмитра Данилишина та Василя Біласа.

Двадцятип’ятирічний Дмитро Данилишин (при краватці) та двадцятиоднорічний Василь Білас (у вишиванці) родом із Трускавця. 

23 грудня минуло дев’яносто три роки, коли цих двох українців-патріотів поляки повісили у Львові в тюрмі Бригідки на вулиці Городоцькій. Львівський історик та дослідник Микола Бандрівський розповідає, що повісили вороги цих наших двох героїв за те, що вони 29 серпня 1931 року виконали атентат на депутата польського сейму і уродженця росії Тедеуша Голувки, вбивши того в його ліжку шістьма кулями із двох револьверів. Сам атентат на Голувку спланував майбутній командувач УПА Роман Шухевич.

То ж за що львівські українці вбили того Голувку..? Вбили за те, що він був палким і переконаним польським шовіністом, який перешкоджав досягненню головної мети ОУН – незалежності України. Наприклад, Тадеуш Голувка бачив незалежну Україну, як і Симон Петлюра, тільки на схід від Збруча, а от уся Галичина з Волинню, на його думку, мала б належати виключно Польщі.

Отож результат цього атентату відомий: вбитого у трускавецькому пансіонаті сестер-василіанок Тадеуша Голувку поховали на євангелістсько-реформатському кладовищі у Варшаві, а наших героїв – трускавчан Дмитра Данилишина і Василя Біласа – за наказом Йозефа Пілсудського – стратили перед самим католицьким Різдвом – 23 грудня 1932 року (через повішання у львівських Бригідках). 

До слова, сам Юзеф Пілсудський у своїй молодості, пише далі Бандрівський, коли він ще вчився у нашому Харкові, то теж бігав з пістолетом, грабував банки і стріляв в їх охоронців, забираючи чужі гроші. А опісля через кілька років ще й братався з петлюрівцями типу: “за вашу і нашу свободу !”

Микола Бандрівський закликав помянути у своїх серцях і молитвах двох тих наших молодих героїв-безсрібників, які без жодної надії на якусь вдячність тоді просто мовчки виконали свій патріотичний обов’язок…