Україна засвоїла урок про те, що заморожені лінії мало що значать без їх дотримання.

Після місяців безрезультатних переговорів дискусія щодо завершення війни в Україні переходить від абстрактних рамок до конкретних компромісів.

У колонці для The Washington Post ексміністр Дмитро Кулеба наголосив, що головним викликом залишається не територія, а гарантії виконання домовленостей, адже без них перемир’я може стати лише паузою перед новою агресією Росії.

“Нарешті настає ясність, але ще не час для ейфорії. Хоча новини свідчать, що залишаються невирішеними лише питання території, червоні лінії України не видно на картах. Гірка недавня історія навчила, що важливо не те, де проведені лінії припинення вогню, а те, що відбувається потім” – застерігає Кулеба.

Він міркує, що якщо США дійсно готові запропонувати Україні юридично зобов’язуючі гарантії безпеки, тоді президент Володимир Зеленський здобув значну перемогу.

Він зазначає, що це те, чого Київ прагнув із 1991 року, коли здобув незалежність від Москви, і те, що його західні партнери постійно відмовлялися надавати.

За його словами, Україна давно втратила віру в різні політичні гарантії безпеки, які їй пропонували, оскільки більшість із яких Захід не виконав.

Він додає, що нарешті Київ може отримати шанс побачити, чи будуть юридично обов’язкові гарантії виконувати більш надійно.

Що змінилося в позиції України
Президент України Володимир Зеленський теж змінив свою позицію і тепер сигналізує про готовність розглядати болючі компроміси, які на початку повномасштабного вторгнення були б політично та стратегічно немислими, включно з пропозиціями, які зачіпають найчутливіше з усіх питань: територію.

Однак головне питання цих переговорів полягає не лише в тому, чи зможе Україна поступитися Донбасом.

“Питання в тому, що буде далі. Що завадить Росії перетворити “припинення вогню” на засіб завершення справи?”, – задався питанням ексміністр і додав, що це не просто теоретичне питання. Україна винесла кілька суворих уроків у 2015 році, які зробили її обережною.

Кулеба нагадав, що друга Мінська угода передбачала припинення вогню 15 лютого. Але бої тривали, а російські війська наступали на Дебальцеве. Лише після падіння міста та відступу ЗСУ 18 лютого перемир’я реально запрацювало.

Ексміністр додає, що на практиці це було дипломатичне прикриття для Росії, щоб захопити потрібні території, перш ніж лінія фронту застигне.

Гірше того, попри порушення з боку РФ, Німеччина та Франція замість того щоб оголосити про провал переговорів, вимагали від України виконання угоди.

“Україна справедливо побоюється повторення цієї динаміки. Якщо ЗСУ підуть із певних районів, що фізично завадить РФ зайняти територію, що звільнилася, під будь-яким приводом?” – задався питанням Кулеба.

Він вважає, що навіть якщо США і Європа погрожують наслідками за такі порушення, всі розуміють похмуру асиметрію: санкції можуть бути відновлені, постачання зброї може бути прискорено, дипломатична ізоляція може посилитися, і можуть бути опубліковані заяви із засудженням.

“Але жодна західна армія не стане штурмувати місто на Донбасі, щоб витіснити російські війська постфактум”, – констатував дипломат.

Довгострокове припинення вогню залежить від двох кдючових питань

По-перше, чи погодиться Росія на угоду, де її вимоги виконуються лише частково або номінально.

Колишній міністр припускає, що таке можливо лише, якщо Росію “заженуть у кут”.

При цьому, як зазначив Кулеба, припинення вогню, яке знижує безпосередні витрати РФ, зберігаючи при цьому можливість ескалації в майбутньому, для російського диктатора Володимира Путіна це не поступка, а його стратегія.

По-друге, як забезпечити виконання домовленостей так, щоб блокувати порушення, а не лише карати їх постфактум.

“Якщо відповідь буде тільки “ми відповімо”, то від України вимагають обміняти територію на обіцянки – і повірити, що РФ не перевірятиме ці обіцянки на міцність. В України більше немає довіри”, – констатував Кулеба.

Він нагалосив, що перемир’я, яке просто переводить поле бою в повільніший і брудніший режим, з триваючими російськими провокаціями, повзучою анексією, актами саботажу і спробами політичної дестабілізації зовсім не є значущим перемир’ям.

“Те, що ми спостерігаємо – це дійсно перша серйозна спроба після повномасштабного вторгнення досягти перемир’я. Перемир’я не означає кінець війни. Ця війна закінчиться тільки тоді, коли Путін визнає, що Україна втрачена для Росії… Доти будь-яка пауза – це всього лише пауза”, – зазначив Кулеба.

Водночас дипломат закликає залишатися оптимістами, але уникати ейфорії. Адже саме на фінальному етапі переговорів концентруються ризики і руйнуються ілюзії.