Жив-був у маленькому селі старий дід на ім’я Петро. Життя його було спокійним, навіть занадто спокійним: ранком – каша, вдень – дрімота, ввечері – телевізор, де показували старі радянські фільми. Але одного разу, сидячи на лавці біля хати й дивлячись, як сусідські кури гребуться в городі, дід Петро раптом подумав: “А чому це я все життя сам? Може, час знайти собі молоду жінку?”.
Жив-був у маленькому селі старий дід на ім’я Петро. Життя його було спокійним, навіть занадто спокійним: ранком – каша, вдень – дрімота, ввечері – телевізор, де показували старі радянські фільми. Але одного разу, сидячи на лавці біля хати й дивлячись, як сусідські кури гребуться в городі, дід Петро раптом подумав: “А чому це я все життя сам? Може, час знайти собі молоду жінку?”.
Ідея ця здалася йому такою блискучою, що він аж підскочив зі своєї лавки. “Молода жінка – це ж нове життя! Вона мені і борщ варитиме, і хату прибере, і в TikTok навчить знімати! А може, ще й на танці будемо ходити!” – мріяв дід, чухаючи свою сиву бороду.
На наступний день Петро вирішив діяти. Спочатку він пішов до сусідки Ганни, яка славилася своїми порадами. Ганна, побачивши діда, який прийшов у своєму найкращому піджаку і з квіткою в руках (хоча квітка була з її ж клумби), мало не впала зі сміху.
– Петре, ти що це надумав? Молодої захотів? Та ти ж ледь по хаті ходиш!
– А що, Ганно? Я ще ого-го! І руки в мене міцні, і серце гаряче! – відповів дід, показуючи біцепс, який давно перетворився на складку.
– Ну-ну, – сміялася Ганна. – Тоді тобі треба до перукаря й у магазин за новими штанами. Бо в цих ти більше схожий на опудало.
Дід Петро серйозно сприйняв пораду. Він пішов до міста, де вперше за 20 років постригся і навіть купив собі модну кепку з якимось крутим написом . Повернувшись додому, він вирішив діяти рішуче.
Наступного ранку дід Петро зібрався на сільський базар. Там завжди можна було зустріти молодих дівчат із сусідніх сіл. Дід підійшов до однієї із продавчинь, яка торгувала яблуками.
– Доброго дня, панянко! А чи не хочете ви стати дружиною такого поважного чоловіка, як я? – запитав він із найчарівнішою усмішкою, на яку був здатен.
Дівчина спочатку розгубилася, а потім запитала:
– А скільки вам років?
– Та мені лише 78! Я ще молодий душею! – гордо відповів дід.
– Ну… я подумаю. Але ви точно знаєте, як користуватися Instagram? Бо я там веду блог про яблука.
Дід Петро не знав, що таке Instagram, але кивнув із впевненістю: “Звісно знаю! У мене навіть… цей… вай-фай є!”
Після цього випадку дід почав активно вчитися сучасним технологіям. Він купив смартфон і навіть завів акаунт у соцмережах. Щоправда, перше селфі вийшло трохи змазаним – замість обличчя там був лише шматок його капелюха. Але це його не зупинило!
Село швидко дізналося про діда Петра й його “молодіжні” пригоди. Одного разу до нього навіть приїхала з міста телевізійна знімальна група, щоб зробити сюжет про “наймоднішого діда України”.
Хоча молоду дружину Петро так і не знайшов (бо всі дівчата вважали його занадто “енергійним”), але він став справжньою зіркою села. Тепер кожного ранку він виходив на подвір’я у своїй кепці , фотографував курей для Instagram і мріяв про те, як колись його акаунт набере мільйон підписників.
Отак старий дід Петро захотів молодої жінки, а знайшов… нове хобі й славу на всю область!