Зібрали з батьками понад 30 000 грн на ремонт укриття в садочку. Однак, потім дізналися, на що витратило керівництво ці кошти та були шоковані. То в директора геть совісті нема! Ще й дітьми прикривавс
Зібрали з батьками понад 30 000 грн на ремонт укриття в садочку. Однак, потім дізналися, на що витратило керівництво ці кошти та були шоковані. То в директора геть совісті нема! Ще й дітьми прикривавс
Моя дочка, Іринка, цього року перейшла в старшу групу і з нетерпінням чекала, коли побачиться із друзями. А я, як і всі батьки, дуже переживала за її безпеку.
Річ у тому, що садочок, як і багато інших установ, часто змінював умови щодо безпеки в умовах війни. Директор садочка, пан Ігор, запевняв, що на укриття виділять кошти. Все почалося ще влітку, коли він нам запропонував здати гроші на ремонт укриття. Ми всі скинулися, вирішили допомогти, думали, що це допоможе безпеці дітей.
— Дорогі батьки, я зроблю все, щоб укриття було готове до початку навчального року, — обіцяв він нам тоді.
Ми зібрали 35 тисяч гривень, передали керівництву та чекали, що це все не буде даремно. Після тривог, коли ми звикли до нової реальності та думали, що хоча б у садочку наші дітки будуть у безпеці, пан Ігор запевнив, що всі ремонтні роботи будуть завершені до початку вересня. Але якось на початку вересня, коли Іринка тільки відправилася в садочок, знову пролунала тривога. І ось тут усе і почалося.
Ми з іншими батьками, хвилюючись, зібралися біля воріт садочка, коли діти поверталися після тривоги. Як тільки побачила Іринку, одразу запитала:
— Ну що, доню, як у вас там укриття? Як усе?
— Мамо, не було ніякого укриття в садочку, нас відправили в підвал сусіднього будинку.
— Як це — в сусідній будинок?
— Ну так, ми бігли в підвал, там навіть не було місця для всіх. Нам довелося стояти там, на холодному бетоні, поки тривога не закінчилася.Я не могла повірити своїм вухам. Знову намагаюся розібратися, що до чого. Що це за “укриття”, якщо діти перебувають в чужому будинку? І це неодноразова ситуація
Я миттєво зателефонувала до інших батьків, і ми всі зібралися на наступний день перед садочком, щоб дізнатися більше інформації. І ось тут почалися справжні розмови.
— Ви що, не знали, що діти стоять у чужому підвалі? — запитала Олена, мама маленької Вероніки, яка ходить у той самий садочок.
— Так, я думала, що укриття відремонтоване і все буде нормально!
Усі батьки почали ставити питання, але пан Ігор, директор садочка, довго не з’являвся. Коли він нарешті вийшов, всі почали висловлювати своє невдоволення.
Що це за ситуація? Ми ж гроші здавали на укриття, на безпеку наших дітей, а їх відправляють у підвал чужого будинку!
— Пані, ми зробили все можливе. Це краще, ніж нічого. Всі обставини були враховані, і ми домовилися з мешканцями.
— Як це краще? Ви хочете сказати, що це “нормально” — ховатися в чужому підвалі під час тривоги?
— Ви розумієте, що під час війни не завжди є ідеальний варіант?
— Ідеальний варіант — це, мабуть, не ховатися в чужому підвалі, а створити умови для безпеки тут, у садочку!
Тоді директор почав говорити про те, що укриття “не було готове вчасно” через технічні складнощі, але нам всім це не допомогло. Кожен з нас чув тільки одне — він не зробив того, що обіцяв, і використовував гроші не на благо дітей.
А що ж сталося з тими грошима, які ми здавали?
— Це питання треба адресувати в управління.
Але тут я почула ще одну цікаву новину від Олени, яка познайомилася з деякими людьми, що працюють в садочку. Виявляється, директор не просто відмовився від ремонту укриття, він використав частину коштів для того, щоб придбати нову машину. І це стало справжнім шоком!
— Що? Ви серйозно? Це знущання!
Ми вирішили діяти. Батьки почали розмовляти з іншими людьми, намагалися отримати підтвердження цієї інформації. І це все стало відомо. Ми дізналися, що директор і правда вкрав частину грошей і купив собі нову машину. Тепер зрозуміло, чому він не мав часу і бажання займатися ремонтом укриття — у нього були зовсім інші пріоритети.
Все це стало публічним скандалом. Батьки почали активно обговорювати цей випадок, звертатися в органи управління та навіть подавати заяви. Всі були обурені.
Це, звісно, не остання історія. Але вона точно показує, як важливо тримати себе в руках і боротися за безпеку та права своїх дітей.
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!
Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими