Олег так звик до піклування та уваги дружини, що не уявляв, як може бути по-іншому.

Інна завжди була поряд. Після важкого трудового дня вдома на нього чекала гаряча вечеря, блискуча чистота в квартирі.

– Втомився? Я тобі набрала ванну. Іди купайся. Я поки що свіжу постільну білизну застеля, – говорила Інна, коли Олег повертався додому.

Олег купався, вечеряв, відпочивав.

– Давай спати, – казав стомлено чоловік. – Завтра рано вставати.

Інна не ображалася на те, що не питає, як пройшов її день. Що не помітив нової зачіски.

Здавалося, вона взагалі не вміє ображатись.

– Їсти не хочу. Тільки кави поп’ю, – Олег байдуже дивився на сніданок. – І навіщо вставала так рано? Все одно з ранку їсти нікому не хочеться.

Потім Олег йшов на роботу.

Рік тому Інна виходила зранку разом із ним. Вона працювала у рекламній компанії. Великих успіхів у кар’єрі не досягла. Справи у компанії поступово зійшли нанівець.

– На роботу ходиш, а толку нема, — зауважив якось чоловік.

Дружина подумала та звільнилася.

Хотіла пошукати нове місце. Але Олег відмовив.

– Краще відпочинь. Посидь вдома. А там побачимо, – порадив він.

Інна послухалася. Зайнялася ремонтом спальні. Потім дісталася кухні.

Спочатку чоловік захоплювався її ентузіазмом.

Разом їздили магазинами у пошуках нових штор, обирали шпалери.

Дружина всерйоз захопилася кулінарією. Постійно щось видумувала. Готувала то одне, то інше.

Олег кожну нову страву хвалив. Дивувався її новим талантам, що відкрилися. Потім перестав. Звик.

– Таке ти ще не куштував, – загадково говорила Інна, киваючи на вишукано сервірований стіл.

– Давай завтра спробую. Втомився дуже, — відповів тепер все частіше чоловік.

Ішов у душ і вирушав спати.

– Мабуть, щось роблю не так. А може, розлюбив? Вже десять років, як у шлюбі. Могло і набриднути, – думала жінка.

Вона стала невпевненою у собі. Майже не посміхалася. У меню знову повернулися звичайні пельмені та смажена картопля.

Олег змін не помічав. Як і раніше, повертався втомлений і байдужий.

Так більше не може тривати. Інна вирішила знову вийти на роботу. Домашні справи більше не тішили. Вічне перебування у чотирьох стінах стало важким.

Про те, що шукає місце, поки що не говорила. Навіщо? Ото знайде, тоді скаже. У чоловіка своїх проблем вистачає.

Тим більше, складно знайти щось хороше.

– Ти, здається, колись у рекламі працювала? – Інні зателефонувала троюрідна сестра, з якою вони не бачилися півроку. Запропонувала місце у своїй компанії.

– У нас співробітниця у декрет іде. Я тут про тебе раптом згадала.

– Це доля! – зраділа Інна.

До призначеної години поїхала на співбесіду.

Директором компанії виявився молодий чоловік. На вигляд її ровесник.

– Що ж. Резюме у вас непогане. Давайте подивимось вас у справі. Із завтрашнього дня можете приступати.

Вона не вірила своєму щастю.

Олегові влаштувала сюрприз.

Вранці після сніданку разом із ним вирушила на роботу.

– Ти так рано? – здивовано спитав він.

Тільки у коридорі на виході з помешкання помітив, що дружина одягнена не по-домашньому. Легкий макіяж, туфлі, костюм.

– Із сьогодні я більше не домогосподарка, — посміхнулася Інна. – Мені запропонували гарне місце. І я погодилась.

– А зі мною порадитись? – Олег знову почав сердитись. – Не вважаєш за потрібне?

Просто на новому місці не було. Їй довелося по-новому освоювати комп’ютер. Поки сиділа вдома, багато що змінилося. Інна майже не спала, продовжуючи розпочате на роботі вже у себе на кухні.

Ішла зі спальні, щоб не заважати відпочивати Олегу. Той звично сердився, майже перестав із нею розмовляти.

Вона не помічала, була зайнята своїми справами.

Старання не пройшли даремно.

– Ви велика молодець! – сказав якось директор.

Минув місяць, як розпочала роботу. А її вже хвалив директор.

— Нам надіслали новий проект. Пропоную обговорити його увечері за вечерею. Ви якій кухні віддаєте перевагу?

Інна швидко заскочила додому прийняти душ і переодягнутися.

Олег був вдома. Варив сам собі пельмені. Поруч тихо дзижчала пральна машинка, прокручуючи його сорочки.

– Знову йдеш? Ще й на ніч? – не витримав чоловік, побачивши, як Інна кудись збирається.

– Вибач, – весело відповіла дружина без почуття провини в голосі. – Сам директор на вечерю запросив. Ознайомуватиме мене з новим проектом.

Інна покрутилася перед дзеркалом і пішла.

– І чого їй вдома не сиділося? -сказав в голос Олег.

У відповідь йому пролунало шипіння з каструлі, де варилися пельмені.