18 листопада Львів попрощається з трьома воїнами

Суспільство

У середу, 18 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Ярославом Протасевичем, Олександром Дорошенком та Мар’яном Тизьом, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі Львівської міськради.

Львів’ян та гостей міста закликають долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Олександра Дорошенка та Мар’яна Тизя поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), Ярослава Протасевича — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.

Біографічні довідки захисників

Мар’ян Тизьо (29.08.1980 — 18.06.2024), львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 32 м. Львова, а згодом — у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».

Проходив строкову військову службу.

Працював майстром із монтажу вентиляційного та повітротехнічного обладнання.

Зі слів рідних, Мар’ян був доброю, відповідальною та чуйною людиною. Завжди був готовий прийти на допомогу рідним, близьким і друзям. Захоплювався мисливством і риболовлею. Мріяв після перемоги вирушити в похід Карпатами разом із найближчими друзями.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Мар’яна Тизя залишилися мати, сестра, племінники та родина.

Ярослав Протасевич (25.09.1972 — 11.11.2026), львів’янин.

Навчався у Львівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №82 Львівської міської ради Львівської області. Продовжив навчання у ліцеї «Сихівський» Львівської міської ради. Згодом здобув професію столяра у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва».

Проходив строкову військову службу.

Працював у галузі фермерського господарства за кордоном.

Зі слів рідних, Ярослав був добрим і спокійним, дуже любив своїх племінників. Захоплювався футболом, сам грав у цю гру. Мав хист до малювання, вирізнявся талантом і був вправним художником.

У 2026 році приєднався до лав Збройних Сил України у складі 703-ї окремої бригади підтримки інженерних військ Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Ярослава Протасевича залишилися сестра, тітка, двоюрідні сестри, племінники та родина.

Олександр Дорошенко (02.03.1994 — 12.11.2026) уродженець міста Ізмаїл Одеської області.

Навчався в Ізмаїльській гімназії № 8 з початковою школою Ізмаїльського району Одеської області, а згодом — у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут», де здобув ступінь магістра за спеціальністю «Галузеве машинобудування». Після цього продовжив навчання в аспірантурі.

Працював інженером-конструктором у товаристві з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування». Згодом займався модернізацією котлів на теплоелектроцентралях. Надалі працював спеціалістом із віртуального проєктування та будівництва (VDC) у товаристві з обмеженою відповідальністю «Планіт».

Зі слів рідних, Олександр був доброю, чуйною, ввічливою та цілеспрямованою людиною. Вирізнявся широким кругозором, допитливістю, раціональним мисленням і гарним почуттям гумору. Завжди дбав про інших, був відданим своїм близьким. Захоплювався музикою, колекціонуванням вінілових платівок, грою на гітарі, читанням, кінематографом, театром і подорожами. Мав другий розряд із шахів. Понад усе цінував свою родину та любив Україну.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Північно-Слобожанському, Запорізькому та Дніпропетровському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

В Олександра Дорошенка залишилися батьки, дружина, троє сестер, бабуся, тітка та родина.

Залишити відповідь