У п’ятницю, 24 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Юліаном Боженком та Орестом Захарком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Обох захисників поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Юліан Боженко (02.01.1990 — 16.01.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №9, згодом — у Національному університеті Львівська Політехніка на факультеті комп’ютерних технологій.

Проходив строкову військову службу.

Працював оператором програмного забезпечення у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів».

Зі слів рідних, Юліан був щирим, добрим, турботливим і відповідальним, любив тварин. Цікавився комп’ютерними науками та іноземними мовами. Захоплювався кулінарією, у вільний час любив готувати, мав хист до малювання та ліплення, вирощував кімнатні овочі. Дбав про тварин, зокрема котів. Завжди приходив на допомогу друзям, підтримував близьких.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Чернігівському, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Юліана Боженка залишилися мати та родина.

Орест Захарко (17.10.1985 — 23.05.2025) Львів’янин.

Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Згодом здобував освіту у Державному вищому навчальному закладі «Львівський державний екологічний політехнікум» за спеціальністю «Землевпорядкування», а також у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені Степана Гжицького за спеціальністю «Правознавство».

Зі слів рідних, Орест був комунікабельним, відкритим і щирим, вирізнявся людяністю та добротою, мав щире серце. Легко знаходив спільну мову з людьми, завжди був готовий прийти на допомогу. Любив тварин, готувати та збирати гриби в лісі.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Національної гвардії України.

У Ореста Захарка залишилися хрещена мати, похресники, родина та друзі.