У мерії Львова дерадянизували Короля Данила

Події України
Поділитись
У Львівській міській раді дерадянізували Короля Данила. Про це написав журналіст Андрій Маринюк у Facebook. Йдеться про те, що нарешті у міськраді Львова з погруддя Короля Данила забрали слово “галицький”, адже Данило був королем усієї Русі. 
Контент Медіа вже пояснював, чому Король Данило є королем усієї Русі і чому “галицький” є спотвореним ідеологічно визначенням.
Вживання імені Король Данило замість штучного радянсько-імперського штампа “Данило Галицький” є історично точним, і сучасні українські історики наполегливо повертають цю норму.
Для цього є кілька ключових причин — від маніпуляцій географією до міжнародного статусу.
Титул: він був Королем Русі, а не Галичини
У 1253 році в Дорогочині Данило Романович прийняв корону від Папи Римського Інокентія IV. Офіційно він став Королем Русі (Rex Russiae), тобто правителем усієї Руської держави (державного утворення, яке на Заході називали Regnum Russiae — Королівство Русі).
Називати його просто “Галицьким” — це все одно, що свідомо занижувати його статус до правителя одного регіону, хоча він володів Волинню, Галичиною, Києвом і мав загальнодержавну вагу.
“Галицький” — вигадка імперських істориків XIX століття
У тогочасних літописах та європейських хроніках Данила ніколи не називали “Галицьким”. Його знали як Данила Романовича, князя Данила або короля Данила.
Епітет “Галицький” вигадали російські історики в XIX столітті (а пізніше масово розтиражувала радянська пропаганда). Це було зроблено з конкретною ідеологічною метою: Локалізувати постать: штучно “прив’язати” Данила лише до Галичини (мовляв, це якийсь локальний західний князь).
Привласнити спадщину Русі: відсунути короля Данила від загальної історії Русі, щоб закріпити міф, ніби єдиною законною спадкоємицею давнього Києва є виключно Москва.
Галич не був для нього рідним чи спокійним містом.
Стосунки Данила з Галичем та галицьким боярством були складними й часто трагічними. За свої 63 роки життя він безпосередньо правив у Галичі заледве декілька років. Шість разів йому доводилося відвойовувати це місто силою, приборкуючи зрадливу місцеву еліту.
Своїми справжніми резиденціями та затишними містами він вважав міста на Волині — Володимир та заснований ним Холм (куди він зрештою і переніс столицю і де похований), а також  Львів, який він збудував.
З таким самим успіхом його можна було б назвати “Данило Холмський” або “Волинський”, але аж ніяк не “Галицький”.
Отже, називаючи правителя Королем Данилом, ми відновлюємо історичну справедливість, наголошуємо на його європейському статусі суверена та позбуваємося старого колоніального штампа.

Залишити відповідь