У мерії Львова дерадянизували Короля Данила
Поділитись
У Львівській міській раді дерадянізували Короля Данила. Про це написав журналіст Андрій Маринюк у Facebook. Йдеться про те, що нарешті у міськраді Львова з погруддя Короля Данила забрали слово “галицький”, адже Данило був королем усієї Русі.
Контент Медіа вже пояснював, чому Король Данило є королем усієї Русі і чому “галицький” є спотвореним ідеологічно визначенням.
Вживання імені Король Данило замість штучного радянсько-імперського штампа “Данило Галицький” є історично точним, і сучасні українські історики наполегливо повертають цю норму.
Для цього є кілька ключових причин — від маніпуляцій географією до міжнародного статусу.
Титул: він був Королем Русі, а не Галичини
У 1253 році в Дорогочині Данило Романович прийняв корону від Папи Римського Інокентія IV. Офіційно він став Королем Русі (Rex Russiae), тобто правителем усієї Руської держави (державного утворення, яке на Заході називали Regnum Russiae — Королівство Русі).
Називати його просто “Галицьким” — це все одно, що свідомо занижувати його статус до правителя одного регіону, хоча він володів Волинню, Галичиною, Києвом і мав загальнодержавну вагу.
“Галицький” — вигадка імперських істориків XIX століття
У тогочасних літописах та європейських хроніках Данила ніколи не називали “Галицьким”. Його знали як Данила Романовича, князя Данила або короля Данила.
Епітет “Галицький” вигадали російські історики в XIX столітті (а пізніше масово розтиражувала радянська пропаганда). Це було зроблено з конкретною ідеологічною метою: Локалізувати постать: штучно “прив’язати” Данила лише до Галичини (мовляв, це якийсь локальний західний князь).
Привласнити спадщину Русі: відсунути короля Данила від загальної історії Русі, щоб закріпити міф, ніби єдиною законною спадкоємицею давнього Києва є виключно Москва.
Галич не був для нього рідним чи спокійним містом.
Стосунки Данила з Галичем та галицьким боярством були складними й часто трагічними. За свої 63 роки життя він безпосередньо правив у Галичі заледве декілька років. Шість разів йому доводилося відвойовувати це місто силою, приборкуючи зрадливу місцеву еліту.
Своїми справжніми резиденціями та затишними містами він вважав міста на Волині — Володимир та заснований ним Холм (куди він зрештою і переніс столицю і де похований), а також Львів, який він збудував.
З таким самим успіхом його можна було б назвати “Данило Холмський” або “Волинський”, але аж ніяк не “Галицький”.
Отже, називаючи правителя Королем Данилом, ми відновлюємо історичну справедливість, наголошуємо на його європейському статусі суверена та позбуваємося старого колоніального штампа.