Зростання кількості супутників на низькій навколоземній орбіті підвищує ризик потенційних зіткнень через вплив сонячних бур, які можуть загострити ситуацію до катастрофічних наслідків. Це висловлено в матеріалі, підготовленому аспіранткою Принстонського університету Сарою Тиле, який був опублікований в Universe Today.
Нині низька орбіта у воді залишається дуже насиченою супутниками, що підвищує шанси на “близькі зустрічі” між ними, подібно до карткового будиночка. Наприклад, супутники Starlink мають тенденцію зріджено зближуватися кожні 11 хвилин, виконуючи близько 41 маневру на рік, щоб уникнути потенційних зіткнень.
Під час сонячних бур можуть виникати ситуації, що призводять до підвищення атмосферного тертя та неясності у позиціонуванні супутників. Це, в свою чергу, зводить до необхідності частіших маневрів, що може вивести з ладу навігаційні системи, призводячи до серйозних наслідків.
Так званий синдром Кесслера може розвиватися протягом багатьох років; він відображає сценарій, коли уламки навколо Землі перешкоджають запускам нових супутників. Наприклад, навіть втрата контролю на добу може підвищити ймовірність катастрофічних зіткнень до 30%, запустивши довготривалий процес, який загрожує космічному середовищу.
У матеріалі зазначено, що хоча з сонячними бурями неможливо впоратися, важливим є постійний моніторинг ситуації та управління в реальному часі для запобігання катастрофам. Якщо контроль буде втрачено, людству залишиться всього кілька днів для відновлення управління.
Ефект Кесслера, також відомий як синдром Кесслера-Кура-Палле, описує процес, коли одна подія, як-от вибух супутника, спричиняє наступні зіткнення інших супутників, виводячи їх з ладу через утворені уламки. Ці уламки можуть далі наразитися на інші об’єкти, ускладнюючи зв’язок і роблячи деякі ділянки космосу недоступними протягом десятиліть. Концепцію було запропоновано в 1978 році експертом NASA Доном Кесслером, але тоді це сприймалося як проблематика, що потребуватиме вирішення в майбутньому.
