— А що ти сьогодні їсти приготувала?

Одного разу сусідка постукала у двері:

— Я суп зібралась зварити. А моркви немає, позич

пару штук.

Мені не шкода, я позичила. Наступного разу Таня прийшла до мене зі своєю баночкою:

– Я вже котлети зібралась смажити, а у домі – ні краплі олії. Вділи мені хоч трохи.

Я не роздумуючи віддала їй свою. У мене

залишилася десь третина пляшки. Проте на другий

день її малий прийшов до мене цукру зичити:

– Я люблю солодку кашу, а удома – немає.

Стало мені шкода дитини. Не могла відмовити.

Чоловік почав сердитися, що сусідка до нас так часто забігає і просить продукти:

• У цієї Тані і дорогий айфон, і чоловік он на якій крутій машині їздить, а вона постійно щось зичить!
• Часи зараз не ті. Усе можна купити у магазині.

Коли Тетяна в черговий раз попросила продуктів, я ввічливо нагадала, що поруч є гарний магазин, де можна все купити. Сусідка здивувалася такій гостинності, але через кілька годин зробила ще одну

спробу:

– Мені хоч би кілька картоплин до борщу, – просила

вона.

• А у тому магазині є і картопля, і яйця, і олія, і все що забажаєш!
• Ну що тобі шкода для сусідки? Спершу була такою

щедрою, а тепер зазналась?

Таня перестала вітатись зі мною, при зустрічі показово відвертає голову. Її син так само мене ігнорує і з нашим Максимом більше не грається. Я ж вважаю, що вчинила правильно. А ви як думаєте?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?

Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: