Владислав із позивним «Рудік» присвятив військовій службі значну частину свого життя — у 18 років, він отримав повістку на строкову службу.

Історію бійця бригада опублікувала у соцмережах.

Прізвисько воїну дали побратими через характерний рудий колір волосся.

Згодом, коли до демобілізації залишався місяць, почалося АТО. Владислав вирішив підписати контракт і продовжити службу.

Спочатку він служив на базі зберігання бронетанкового майна, де працював такелажником. Після проходження навчання став водієм-механіком.

У 2025 році Владислав потрапив до одного з підрозділів Десантно-штурмових військ, однак прослужив там лише кілька днів.

«Там я пробув декілька днів і через певні обставини змушений був піти в СЗЧ», — розповідає військовий.

Згодом Владислав вирішив повернутися до служби. Побратими порадили йому приєднатися до 100-ї окремої механізованої бригади. Він дослухався до їхньої поради й, за власними словами, не пошкодував про це.

«Я дослухався до них і ще жодного разу про це не пошкодував», — зазначає «Рудік».

Нині Владислав обіймає посаду старшого механіка-водія танкового батальйону. Він відповідає за технічний стан бойових машин, підтримання бронетехніки в належній готовності та забезпечення логістичних потреб підрозділу.

Набутий за роки служби досвід допомагає військовому справлятися з щоденними завданнями. Владислав уже визначився і з планами на майбутнє: навіть після завершення війни він хоче залишитися в армії.

Водночас поза службою на нього чекає родина — дружина Діана та чотирирічна донька Ріанна. Рідні хвилюються за нього, але з розумінням ставляться до його рішення захищати Україну.

«Рідні, звісно, хвилюються, але ставляться до мого вибору з розумінням», — говорить військовослужбовець.

«Хочу, щоб жили у вільній Україні»: після майже 40 років роботи в логістиці Геннадій повернувся з-за кордону й вступив до лав ЗСУ

Якщо вам цікавий мілітарний контент – підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.