Чин похорону воїнів відбувся у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. 

Ігоря Будняка поховли на Личаківському кладовищі (вул. Пасічна), Володимира Фітя – на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.

Біографічні довідки захисників

Ігор Будняк (31.03.1968 — 22.10.2026)

Уродженець міста Чортків Тернопільської області.

Навчався у Чортківському ліцеї №1 імені Маркіяна Шашкевича Чортківської міської ради Тернопільської області. Згодом здобув освіту військового льотчика у військовому училищі за кордоном.

Займався підприємницькою діяльністю.

Зі слів рідних, Ігор був доброю, щирою, відповідальною та товариською людиною, наділеною лідерськими якостями. Здобув щиру повагу серед знайомих і побратимів завдяки своєму характеру та життєвим принципам. Понад усе любив Україну та залишався вірним їй. Найважливішою частиною його життя була родина. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох доньок і ніжним дідусем трьох онуків.

Ігор був освіченим і начитаним, захоплювався військовою справою, значна частина його життя була пов’язана з авіацією. Любив тварин і дбайливо ставився до них. Мав золоті руки, любив працювати й майструвати. Захоплювався садівництвом, любив вирощувати різні дерева та дбати про них.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а згодом проходив службу у складі військової частини 5245.

У Ігоря Будняка залишилися дружина, дві доньки, онук, дві онуки, родина та друзі.

Володимир Фітьо (28.07.1979 — 22.10.2026)

Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 30 міста Львова. Згодом здобув професію електрика в закладі професійно-технічної освіти міста Львова.

Зі слів рідних, Володимир був доброю, спокійною та дружньою людиною, яку поважали за щирість і добре ставлення до інших. Вирізнявся простотою у спілкуванні та вмінням знаходити спільну мову з людьми.

Любив спорт, особливо футбол, із задоволенням переглядав фільми та цінував відпочинок на природі.

У 2026 році приєднався до лав Національної гвардії України у складі військової частини 3071.

У Володимира Фітя залишилися мати, сестра, швагро, похресник, похресниця та родина.

Вічна пам’ять чоловікам, які зі зброєю захищади Україну…

Читайте також: Ветеран війни з протезом ноги став подієм львівського трамваю