Більше не “анютині глазки”.

Як правильно називати ці квіти українською.

Деталі

Мовознавиця закликає відмовитися від кальки та пояснює, які назви зафіксовані у словниках.

На весняних клумбах все частіше можна побачити розквітлі яскраві квіти. Проте у нашій мові часто трапляються суржикові назви, що прийшли з російської мови. Однією з найпоширеніших є «анютіни глазки».

Про це розповіла філологиня Світлана Чернишова.

Вона наголосила, що українська мова має власні милозвучні й автентичні відповідники, які закріплені у словниках та підтверджені мовознавцями.

Окрім народних назв, існують і наукові та інші поетичні варіанти:

Фіалка триколірна — ботанічна назва, яку подають наукові джерела.

Зозулині черевички — варіант, що також трапляється у словниках для позначення цієї рослини.

Братик-і-сестриця або Іван-і-Мар’я — назви, що підкреслюють образ квітки як символу єдності та любові.

Усі ці назви є питомо українськими. Словник української мови (СУМ) та ботанічні довідники подають «фіалка триколірна» як офіційну наукову назву.

У народній культурі братки символізують ніжність, тендітність і весняне відродження. Українці здавна часто висаджували ці квіти біля хат не лише як прикрасу, а й як своєрідний оберіг, що підкреслює багатство нашої мовної та природної культури.

Нагадаємо, правильним варіантом в українській мові є слово «каструля«, яке означає металевий посуд, здебільшого циліндричної форми, призначений для варіння страв.

У словниках, зокрема на slovnyk.ua, подається саме така форма написання. Водночас варіант «кастрюля» є помилковим і виникає під впливом російської мови.

Мовознавці пояснюють, що подібні помилки часто трапляються після шиплячих звуків, адже в українській мові вони не бувають м’якими, а лише пом’якшеними. Саме тому в низці слів, де в російській використовується літера «ю», в українській слід писати «у».

Зокрема, правильно: «жульєн», «парашут», «брошура», «журі». Аналогічний принцип стосується і слова «каструля».

Водночас у розмовній мові в деяких регіонах України також використовується слово «баняк», яким зазвичай називають казан або чавунний горщик.

Також, в різних регіонах України побутують власні діалектизми, які можуть бути незрозумілими для мешканців інших областей. Одним із таких слів є «калабанчик» — так у деяких регіонах називають невеликий контейнер або судочок для їжі, який беруть із собою на роботу чи навчання.

Окрім цього, українці використовують й інші локальні назви: зокрема, на Донеччині поширені слова «тормозок» (їжа на роботу, особливо до шахти) та «мармід» (посуд для обіду).

Джерело