На фоні того, що Трамп заявив про підписання у найближчу п’ятницю, 19-го червня, угоди з Іраном,  а через Ормузьку протоку можуть проходити нафтові танкери, нафта за місяць обвалилася майже на чверть.

Як стверджує експерт Владислав Смірнов, ціна на нафту впала з 110 до 83 доларів за барель.

І що ми бачимо на українських АЗС ? Майже нічого. Ті самі кінські ціни, ті самі нахабні стели, та сама байдужа пика паливного ринку, який давно навчився працювати за одним правилом: коли дорожчає — піднімаємо одразу, коли дешевшає — робимо вигляд, що нічого не сталося.

Коли нафта росте, оператори АЗС перетворюються на хижих трейдерів із Волл-стріт: миттєво все бачать, усе рахують, усе закладають у літр ще до того, як дорожчий барель устиг доїхати до європейського термінала.

Але щойно нафта падає — ці самі “генії ринку” раптово сліпнуть, глухнуть і дістають із шухляди затерту методичку про “дорогі залишки”, “логістичну інерцію”, “податковий компонент”, “складну структуру ціни” та інші казочки для населення, яке вони звикли тримати за дурнів.

Досить. Це не ринок. Це паливний чітеринг. Це модель, у якій зростання світових цін передається на табло миттєво, а падіння — із запізненням, по краплі, у копійках і з таким виразом, ніби власники АЗС роблять українцям акт милосердя. Це класична картельноподібна поведінка: кілька великих гравців синхронно тримають завищену ціну, приватизують надприбутки, а весь шок перекладають на країну, яка воює.

Особливо огидно все це виглядає після цирку під назвою “є-Бачок”. Замість того, щоб бити по першопричині — знижувати акциз і ПДВ, різати спекулятивну маржу, ламати синхронну поведінку мереж, виносити картель на світло і примушувати ринок до конкуренції — влада намалювала чергову цифрову подачку.

Красиві слова: кешбек, турбота, держава поруч, “ми підтримуємо людей”. А по факту люди у своєму гаманці майже нічого не відчули. Ціни як були кінські, так і лишилися кінськими.

Зате в мутному ланцюжку адміністрування, банківського процесингу, платформ, партнерів, правильних підрядників і правильних схем явно хтось дуже непогано пожив. Мільярди крутяться, ефекту для водія — нуль, зате на дорогах усе більше впевнених облич у ще дорожчих авто. Народові — кешбекова кістка. Обраним — потоки, маржа і преміальний автопарк.

Це і є вся геніальність нинішньої економічної політики: проблему не вирішують, її монетизують. Нафта дорожчає — монетизують паніку. Нафта дешевшає — монетизують інерцію. Люди обурюються — монетизують обурення через цифрову подачку. Бізнес задихається — йому читають лекцію про “складну ситуацію”. ФОП помиляється в накладній — його розносять. Паливні мережі роками викачують надприбутки з усього суспільства — держава раптом стає ніжною, делікатною і майже медитативною.

Антимонопольний комітет у цій історії виглядає не як регулятор, а як гурток бюрократичної йоги. Роками всі бачать синхронність цін, усі бачать, як паливо вгору летить ракетною тягою, а вниз сповзає як стара черепаха, усі бачать завищену маржу в момент падіння нафти — і що?

Де реальні штрафи, які ринок запам’ятає? Де публічний розбір ціноутворення? Де примусове розкриття закупівельних партій, запасів, маржі, строків поставок? Де жорсткий демонтаж паливного феодалізму?

Пальне — це не “товар для автомобілістів”. Це кров економіки. Це хліб на полиці, посівна, жнива, евакуація, генератор у лікарні, доставка ліків, волонтерський пікап, армійська логістика, тил ЗСУ, кожен товар у супермаркеті.

Коли паливний картель накручує маржу, він грабує не водія. Він грабує всю країну. Він грабує армію. Він грабує фермерів. Він грабує волонтерів. Він грабує малий бізнес. Він грабує кожну родину, яка потім платить цю маржу в ціні хліба, молока, ліків і доставки.

Хто саме дозволив кільком операторам АЗС поводитися так, ніби Україна — це їхня приватна каса на війні? Хто в державі роками не бачить того, що бачить кожен водій? Хто прикривається словами про “ринок”, коли перед нами ринкова поведінка з явними ознаками картельної синхронізації? І скільки коштує така державна сліпота?

Бо якщо нафта падає майже на чверть, а ціни на колонках майже не рухаються, це вже не економіка. Це нахабство. Якщо оператори АЗС миттєво забирають собі кожен привід для підвищення, але не віддають людям здешевлення, це вже не бізнес. Це мародерство з пістолетом у руці. А якщо держава це терпить, то вона або безпорадна, або співучасна.

І суспільство має повне право питати: ви спите, чи ви в долі?