3-го червня 1963 року у Буську у родині греко-католицького священика Омеляна Петрушевича народився український громадсько-політичний діяч, правник, доктор цивільного і церковного права, президент Української Національної Ради і Уповноважений Диктатор Західноукраїнської Народної Республіки, голова Української Національної Ради ЗУНР Євген Петрушевич.
пам’ятник Євгену Петрушевичу у Буську
Його іменем названо площу у Львові.
Євген Петрушевич
1 листопада 2002 року прах Євгена Петрушевича з Німеччини було перепоховано на Личаківському цвинтарі у спеціально збудованій меморіальній каплиці. У 2018 році, до 100-річчя ЗУНР, у каплиці провели ремонтно-реставраційні роботи.
Однак до сьогодні, як зауважив громадський діяч Ростислав Новоженець, на фасаді каплиці так і не з’явилася меморіальна таблиця з написом про те, хто саме тут похований.
Каплиця, в якій перепоховано Євгена Петрушевича
У результаті тисячі відвідувачів Личаківського цвинтаря проходять повз безіменну каплицю, не здогадуючись, що в ній спочиває президент ЗУНР, один із творців української державності у Галичині.
Автор допису вважає, що таку ситуацію складно пояснити здоровим глуздом.
Парадоксально, але у Львові, який справедливо вважають духовною столицею України, належним чином не вшановано пам’ять особи, яка очолювала українську державу на західноукраїнських землях.
Личаківський цвинтар перебуває у підпорядкуванні Львівської міської ради. Саме тому міська влада повинна нарешті виправити цей багаторічний недогляд і встановити на каплиці Євгена Петрушевича меморіальну таблицю.
Це не потребує значних коштів чи складних рішень. Це питання поваги до власної історії, національної пам’яті та людей, завдяки яким українська державність не залишилася лише мрією.
Євген Петрушевич обмірковував проект федерації заходу України з Чехо-Словаччиною. Зрештою, схилився до союзу з російським Білим рухом. Коли ж стало відомо, що керівництво УНР готове укласти союз із Польщею і пожертвувати Східною Галичиною, Диктатор 20 грудня 1919 року скликав у Відні засідання свого уряду. Там було прийнято рішення про одностороннє скасування Акта Злуки. Століттями вистраждана українська соборність розвалилася.
На еміграції Євген Петрушевич продовжував боротися за міжнародне визнання незалежності ЗУНР. Висунув проект “Галицької республіки” як держави українського, польського і єврейського народів. Серед українців продовжував титулувати себе Диктатором ЗУНР, а в офіційних зверненнях до міжнародних інституцій виступав як Президент Української Національної Ради. Однак після рішення Ради послів країн Антанти про належність Східної Галичини до Польщі, у травні 1923 року розпустив свій уряд.
Коли у вересні 1939 року вибухнула Друга світова війна, Євген Петрушевич звернувся з листом до Адольфа Гітлера. Він протестував проти німецько-радянського розподілу Польщі та вказував на самостійницькі прагнення українців. Звичайно, чекати на позитивну відповідь було марно. Ба більше, нацисти закатували у в’язниці його єдиного сина Антона.
На той час екс-Диктатор уже тяжко хворів. Він помер 29 серпня 1940 року в Гермсдорфі на околиці Берліна.
Був похований на цвинтарі католицького кафедрального собору Святої Ядвіґи. Лише 2002 року, в чергову річницю Листопадового зриву, його тлін перепоховали на Личаківському цвинтарі Львова.
