Чому у Самборі могили воїнів УПА – сироти …

Події України
Поділитись
Йдеться про цвинтар у Самборі. 
Автор допису Іван Щурко звернув увагу на могили та пам’ятники полеглих у польсько-українській війні 108 років тому.
Додаю тут колажі, такі спарені фото, які дуже виразно показують, хто переміг, чия держава в результаті відбулася.

У Самборі на міському цвинтарі було велике військове поле, сектор, де були поховані стрільці і старшини Української Галицької Армії. Було там 64 могили, у яких лежать тлінні кості понад 100 стрільців, більшість незнані. Очевидно, після поразки Визвольних змагань належно впорядкувати це військове поле, поставити на могилах тривкі хрести, збудувати величний меморіал в пам’ять про полеглих, польська окупаційна влада не дозволила. Хоча тоді, в умовах окупації, браку ресурсів і відсутності власної Держави, українська громада Самбора таки докладала багато зусиль для гідності цього місця.
Нині ми ніби маємо Українську Державу, їй вже понад 35 років. І в Самборі ніби є влада, яку формально також називаємо українською.
Але на цвинтарі, коло стрілецьких могил, ця формальність стає дуже очевидною, виразно очевидною.
Наскільки розумію, український стрілецький сектор був в совєтський час, здевастований, зруйнований і відданий під новітні поховання. І справді на місці цього поля, українського військового поля, є відсотків 30, може трохи більше, могил визволителів, нквд-шників і іншої нечисті з російськими хвамільями.
Але є там також могили, багато могил з українськими прізвищами, з місцевими прізвищами самбірчан…І дивно, що діди, прадіди їм не розповіли, що це місце святе, що це місце скроплене кров’ю хлопців, які загинули колись у війні за свою Державу.
Поруч, справа, є меморіал солдатам польського війська. Сектор поховань, ймовірно також у совєтський час, був знищений. Але сам центральний меморіал зберігся, він витесаний з пісковику, витесаний досконало. Перед ним є площа, хай не ідеальна, бо також вже порушена пізнішими похованнями, але є. Цей меморіал містить в собі багато мілітарної символіки, він відреставрований і доглянутий. Ключовим елементом меморіалу є величний обеліск, увінчаний польським військовим орлом з кокарди польського жовніра. І цей обеліск домінує над кладовищем українського міста Самбора. Біля цього меморіалу десятки свічок, вінків, квітів. Біля нього чисто, біля нього прибрано. Біля нього відчуваєш, що про полеглих пам’ятають…

А що з нашими хрестами?!

Наші хрести, ймовірно ще в 1990их, металеві “під березу”, рандомно, десь де був вільний клаптик землі в межах гіпотетичного колишнього військового поля, вкопані в землю, з простими, а навіть примітивними бляшаними табличками. Самі хрести похилені в різні боки, а таблички ляпані-переляпані капарним підмальовуванням.
І якщо в 90-х, на хвилі національного піднесення, напевно були ще люди, для яких ті хрести щось означали, тоді в про них дбали щиро і свідомо, до тих, фактично вже символічних, могил приносили квіти, свічки, приходили з молитвою, то нині біля них запустіння.
Мені чомусь завжди здавалося, що переможець маркує територію своїми державними і мілітарними символами, символами своєї перемоги. Якщо дивитися з цього боку, то в Самборі все ще нема української влади, а далі триває окупація …
Коли бачиш подібне, завжди задаєшся питанням, а чи ми заслуговуємо Держави, якщо ми не здатні належно подбати про могили і вшанувати полеглих за цю Державу? Чи ціна нашої нинішньої перемоги не буде подібно змарнована і збезчещена вже за півтора-два покоління?
З цими питаннями я їхав з Самбора.
Вже в дорозі виникло ще кілька питань: в Самборі є «Пласт», в Самборі є інші патріотичні молодіжні організації, в Самборі є багато ура патріотів українських з високими прапорами, які на вибори і до церкви напевно вдягають вишиті сорочки.
Але наші святі могили чомусь залишаються сиротами…

Залишити відповідь